Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Освіта у громадах: виклики децентралізації

Опубліковано
07.02.2016

У нашій країні багато говорять про реформи, але мало роблять для того, щоб вони стали реальністю. В цей же час децентралізація стала реальністю. Незважаючи про те, що про об’єднання громад знали ще з жовтня минулого року, децентралізація впала як сніг на голову. Вибори пройшли і з першого дня нового фінансового року всі мали б почати жити за новими правилами. Проблема лиш в одному – поки що немає чітких правил. Адже сама децентралізація випереджує законодавче творення!

Досвід першого місяця життя в нових умовах дозволяє мені зробити декілька висновків та висловити свої міркування щодо функціонування освітньої галузі в новій реальності

Об’єднанні територіальні громади активно почали роботу над створенням своїх органів управління освітою, культурою та медициною, але будемо ближче освітньої галузі. Створенню органів управління освітою передували наради, методичні рекомендації офісів реформ, лист Міністерства освіти і науки України. Найбільша проблема цих рекомендацій в тому, що підходи до вирішення питання такі як для великого району, а не як для невеликої територіальної громади, яка має в своєму підпорядкуванні лише декілька навчальних закладів. В процесі дискусій було вирішено створювати або відділи освіти, або управління соціально-гуманітарної політики. Переважило те, що у Законі України «Про загальну середню освіту» прописано, що кадрову політику визначає відділ освіти. Міністерство освіти, в свою чергу, прирівняло цей відділ освіти до рівня районного, бо виставили у своєму листі їх в одну паралель. Результатом є створення відділів освіти або ж управлінь соціально-гуманітарної політики з різною кількістю штатних працівників. Виникає запитання чи це економічно доцільно створювати орган управління для 4-5 шкіл?. Але найбільша проблема полягає в тому, що при створенні будь-якого виду органу управління передбачається, що новостворена структура повинна виконувати все те, що виконував відділ освіти району, який мав у підпорядкуванні 50-70 навчальних закладів. Проводячи реформу територіальну ми забули про те, що потрібно також змінити підхід до управління освітою на рівні громад. Ми багато говоримо про досвід Польщі, але ж там на рівні громади є тільки куратор освіти, а основну роботу виконують школи (як, до речі, і в нас). Зараз на рівні громади потрібна структура, яка б вирішувала питання фінансові та організаційні, розвантажила б школи від господарських проблем, координувала їхню роботу на рівні округу, допомагала б вирішувати навчально-виховні питання і також могла б організувати вирішення проблеми оптимізації освітніх видатків. Декларуючи свободу педагогічних працівників, ми не надаємо справжньої свободи школам і їхнім керівникам. І це дуже дивно, бо саме вони виконують освітянські функції. На мою думку, механічне перенесення структури відділу освіти на рівень громади ні до чого доброго не приведе, можливо навіть буде дублювання функцій.

Хоча, якщо реально дивитись на існуючий стан речей, напевно, що варто на перехідний етап все ж таки мати структурний підрозділ управління, але з обмеженим штатом працівників!

Зараз нам подають освітні округи в межах територіальної громади як щось нове. Творення цих округів у Львівській області почалось ще з 2007 року. Округи почали функціонувати, були трохи забезпечені автобусами, було покращено матеріально-технічну базу. Навіть існував проект організації методичної роботи на рівні округу, який переміг на міжнародному конкурсі проектів «Лідери освітніх ініціатив». Але, головне, що  не вдалось здійснити через спротив громади – це  оптимізацію!. Також не вдалось реалізувати в повній мірі співпрацю суб’єктів освітнього округу. Причина банальна – на виконання запланованих заходів не виділялось ні копійки. Зараз ми маємо унікальну можливість провести «розумну оптимізацію», оскільки громади почали розуміти необхідність цього. Причина все таж сама – замало коштів на утримання освітньої галузі. Тут якраз потрібна допомога держави. І саме тут мав би зіграти роль новостворений орган управління на рівні громади, бо школи громади самі не оптимізуються . З досвіду роботи нашої ради освітнього округу, можу сказати те, що лише спільна робота всіх керівників навчальних закладів на чолі з координатором, а також керівництва громади може привести до бажаних результатів. Якщо розглядати проблему управління освітнім округом в контексті діяльності освітніх округів, то вартим уваги є варіант покладення обов’язків управління на одного з директорів шкіл, але тут, здається, потрібні зміни до законодавства.

 І ще декілька слів про зміни до законодавства. У пояснювальних таблицях до нового законопроекту «Про освіту» пропонується призначати керівників шкіл на конкурсних засадах на контрактній основі. Я вважаю, що директор школи, який був обраний на конкурсі і є відповідальним перед громадою за діяльність навчального закладу, має сам займатись підбором фахових працівників, можливо також на конкурсній основі! Але, може я чогось не знаю, це питання взагалі не розглядається нашим керівництвом. Ще одна проблема в тому, що ми не чуємо ні слова про відділи освіти і методичні центри (кабінети). Яке бачення про їхнє функціонування в умовах децентралізації? У нашому районі, у зв’язку із переходом більшості шкіл у громади, структури районного підпорядкування залишились недофінансованими. Люди не знають свого майбутнього і навряд чи це спонукає їх до ефективної роботи! 

Напрошується висновок, що потрібно було б до кінця цього навчального року залишити модель управління освітою та взаємодії районних відділів освіти з органами управління освітою у громаді такою як є. Можливо до літа ми отримаємо законодавчу базу до процесів децентралізації! Протягом літнього періоду прийдеться вносити зміни до статутів, міняти печатки, проводити оптимізацію і шукати консенсус. На мою думку, до травня не варто нічого руйнувати. Потрібно також працювати над тим, що б всі зміни, напрацювання оформити у законодавчі пропозиції!

Освіта у громадах: виклики децентралізації
Освіта у громадах: виклики децентралізації

У нашій країні багато говорять про реформи, але мало роблять для того, щоб вони стали реальністю. В цей же час децентралізація стала реальністю. Незважаючи про те, що про об’єднання громад знали ще з жовтня минулого року, децентралізація впала як сніг на голову. Вибори пройшли і з першого дня нового фінансового року всі мали б почати жити за новими правилами. Проблема лиш в одному – поки що немає чітких правил. Адже сама децентралізація випереджує законодавче творення!

Освіта у громадах: виклики децентралізації

Досвід першого місяця життя в нових умовах дозволяє мені зробити декілька висновків та висловити свої міркування щодо функціонування освітньої галузі в новій реальності

Об’єднанні територіальні громади активно почали роботу над створенням своїх органів управління освітою, культурою та медициною, але будемо ближче освітньої галузі. Створенню органів управління освітою передували наради, методичні рекомендації офісів реформ, лист Міністерства освіти і науки України. Найбільша проблема цих рекомендацій в тому, що підходи до вирішення питання такі як для великого району, а не як для невеликої територіальної громади, яка має в своєму підпорядкуванні лише декілька навчальних закладів. В процесі дискусій було вирішено створювати або відділи освіти, або управління соціально-гуманітарної політики. Переважило те, що у Законі України «Про загальну середню освіту» прописано, що кадрову політику визначає відділ освіти. Міністерство освіти, в свою чергу, прирівняло цей відділ освіти до рівня районного, бо виставили у своєму листі їх в одну паралель. Результатом є створення відділів освіти або ж управлінь соціально-гуманітарної політики з різною кількістю штатних працівників. Виникає запитання чи це економічно доцільно створювати орган управління для 4-5 шкіл?. Але найбільша проблема полягає в тому, що при створенні будь-якого виду органу управління передбачається, що новостворена структура повинна виконувати все те, що виконував відділ освіти району, який мав у підпорядкуванні 50-70 навчальних закладів. Проводячи реформу територіальну ми забули про те, що потрібно також змінити підхід до управління освітою на рівні громад. Ми багато говоримо про досвід Польщі, але ж там на рівні громади є тільки куратор освіти, а основну роботу виконують школи (як, до речі, і в нас). Зараз на рівні громади потрібна структура, яка б вирішувала питання фінансові та організаційні, розвантажила б школи від господарських проблем, координувала їхню роботу на рівні округу, допомагала б вирішувати навчально-виховні питання і також могла б організувати вирішення проблеми оптимізації освітніх видатків. Декларуючи свободу педагогічних працівників, ми не надаємо справжньої свободи школам і їхнім керівникам. І це дуже дивно, бо саме вони виконують освітянські функції. На мою думку, механічне перенесення структури відділу освіти на рівень громади ні до чого доброго не приведе, можливо навіть буде дублювання функцій.

Хоча, якщо реально дивитись на існуючий стан речей, напевно, що варто на перехідний етап все ж таки мати структурний підрозділ управління, але з обмеженим штатом працівників!

Зараз нам подають освітні округи в межах територіальної громади як щось нове. Творення цих округів у Львівській області почалось ще з 2007 року. Округи почали функціонувати, були трохи забезпечені автобусами, було покращено матеріально-технічну базу. Навіть існував проект організації методичної роботи на рівні округу, який переміг на міжнародному конкурсі проектів «Лідери освітніх ініціатив». Але, головне, що  не вдалось здійснити через спротив громади – це  оптимізацію!. Також не вдалось реалізувати в повній мірі співпрацю суб’єктів освітнього округу. Причина банальна – на виконання запланованих заходів не виділялось ні копійки. Зараз ми маємо унікальну можливість провести «розумну оптимізацію», оскільки громади почали розуміти необхідність цього. Причина все таж сама – замало коштів на утримання освітньої галузі. Тут якраз потрібна допомога держави. І саме тут мав би зіграти роль новостворений орган управління на рівні громади, бо школи громади самі не оптимізуються . З досвіду роботи нашої ради освітнього округу, можу сказати те, що лише спільна робота всіх керівників навчальних закладів на чолі з координатором, а також керівництва громади може привести до бажаних результатів. Якщо розглядати проблему управління освітнім округом в контексті діяльності освітніх округів, то вартим уваги є варіант покладення обов’язків управління на одного з директорів шкіл, але тут, здається, потрібні зміни до законодавства.

 І ще декілька слів про зміни до законодавства. У пояснювальних таблицях до нового законопроекту «Про освіту» пропонується призначати керівників шкіл на конкурсних засадах на контрактній основі. Я вважаю, що директор школи, який був обраний на конкурсі і є відповідальним перед громадою за діяльність навчального закладу, має сам займатись підбором фахових працівників, можливо також на конкурсній основі! Але, може я чогось не знаю, це питання взагалі не розглядається нашим керівництвом. Ще одна проблема в тому, що ми не чуємо ні слова про відділи освіти і методичні центри (кабінети). Яке бачення про їхнє функціонування в умовах децентралізації? У нашому районі, у зв’язку із переходом більшості шкіл у громади, структури районного підпорядкування залишились недофінансованими. Люди не знають свого майбутнього і навряд чи це спонукає їх до ефективної роботи! 

Напрошується висновок, що потрібно було б до кінця цього навчального року залишити модель управління освітою та взаємодії районних відділів освіти з органами управління освітою у громаді такою як є. Можливо до літа ми отримаємо законодавчу базу до процесів децентралізації! Протягом літнього періоду прийдеться вносити зміни до статутів, міняти печатки, проводити оптимізацію і шукати консенсус. На мою думку, до травня не варто нічого руйнувати. Потрібно також працювати над тим, що б всі зміни, напрацювання оформити у законодавчі пропозиції!

07.02.2016
600
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Володимир Бєлий.
Опубліковано 08.02.2016 в 18:20
Чим більше говоритиме про реформи пересічна спільнота тим вища вірогідність їх здійсненності, але просувати їх здійснення має ВЛАДА. Допоки вона не буде сформована народом як пронародна, доти про реформи посадовці будуть лише говорити, але не робити.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews