Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Про роль кафедри в університеті

Автор:
Юрій Федорченко
Опубліковано
26.10.2017

Український університет традиційно завжди був зорієнтованим на німецький університет, якому притаманні поділ на факультети та кафедри. Розуміння кафедри з часом суттєво змінювалося. Раніше вираз «отримати кафедру» буквально означав отримати право читати лекції з кафедри як ординарний професор, наприклад як професор математики чи філософії, отримуючи при цьому гарантовану платню з казни (бюджету). Університет традиційно мав і приват-доцентів, які отримували платню лише зі студентів, котрі записалися на їхні курси. 

Сьогоднішнє розуміння кафедри та її завдань суттєво є іншим, ніж воно було 150-200 років тому назад. Кожен викладач українського університету є членом відповідної кафедри. Кафедра є ключовим структурним елементом університету. Спроможність університету мати відповідні кафедри визначає його природу.

Особливість університетської кафедри полягає в тому, що вона має не лише сприяти забезпеченню навчального процесу в університеті, а й гарантувати можливість для плідної науково-дослідної роботи членів кафедри. В цьому лежить відмінність між університетською кафедрою та кафедрою у вищій професійній школі.

В останній час у західних університетах, особливо в англосаксонському світі, помітна тенденція до надання суттєвої переваги викладачами науково-дослідній роботі, часто така тенденція, на жаль, йде навіть на шкоду забезпеченню навчального процесу. Викладачі західних університетів все більше виявляють бажання досліджувати й писати, дещо нехтуючи викладанням. В Україні ми маємо протилежну тенденцію. Українські університети та університетські кафедри акцентують увагу саме на навчальному процесі, часто нехтуючи науковою роботою. Проблема лежить у розумінні ролі кафедри в сучасному університеті. Проблема приховується вже в розумінні ролі завідувача кафедри.

Про завідувача кафедри

Роль завідувача кафедри в українському університеті є і сьогодні доволі значною. Разом з тим сама посада завідувача кафедри продовжує сприйматися в університетах неадекватно; ухвалений новий Закон «Про вищу освіту» хіба що міг посилити тенденцію до неадекватного сприйняття посади завідувача кафедри в університеті. Власне, новий Закон закріплює уявлення про завідувача кафедри як університетського функціонера, вірніше кажучи, як університетського менеджера певного рівня,  котрий займається на рівні кафедри управлінням персоналом.

Новий Закон «Про вищу освіту» не проводить повною мірою принципової відмінності між посадами ректора, декана та завідувача кафедри, пропонуючи доволі сумнівну норму про обмеження перебування завідувача кафедри на посаді двома строками. Дана норма є цілком виправданою стосовно ректора та декана, однак її застосування стосовно завідувача кафедри потребує прояснення.

В українських реаліях іноді сам завідувач кафедри намагається дотримуватися практик, що ведуть до протиставлення його іншим членам кафедри.  В багатьох випадках саме від бачення та позиції завідувача кафедри значною мірою залежить реальна реалізація кадрової політики в університеті. Влаштування на посаду викладача кафедри часто залежить саме від волі завідувача кафедри. Такий волюнтаризм, особливо за умов відсутності будь-якої цивілізованої кадрової політики на загальноуніверситетському рівні, подекуди відіграє доволі неоднозначну роль. Звісно, в українських реаліях університетського життя завідувач кафедри шукає собі таких співробітників, з якими йому буде легше співпрацювати, іноді віддаючи швидше перевагу особистим уподобанням та особистому знайомству, ніж  інтересам справи. Такий підхід сприяє формуванню сумнівної корпоративної етики, що визначає реалії комунікації на кафедрі. Власне, причиною такого стану справ є саме та обставина, що керівник кафедри у нас розглядається як управлінець персоналом.

Завідувач кафедри має бути людиною, яка об’єднує членів кафедри та надихає їх, а не керує ними. Об’єднати членів кафедри можна  лише через спільну справу, зокрема через реалізацію однієї чи кількох реальних науково-дослідних програм.  Завідувач кафедри має очолювати роботу з реалізації відповідної науково-дослідної програми. Визначити строки реалізації відповідної програми в науці доволі складно. Саме з цим пов’язані сумніви щодо можливості визначення максимально прийнятного строку перебування на посаді завідувача кафедри. Отже, питання про роль завідувача кафедри пов’язано з  розумінням кафедри як місця реалізації науково-дослідних програм.

Науково-дослідні програми та університетська кафедра

Університетська кафедра має бути насамперед таким структурним підрозділом університету, який спроможний запропонувати та зреалізувати відповідну науково-дослідну програму (чи відповідні програми).

Дисертант, як правило, у своєму авторефераті дисертації традиційно вказує, що його робота виконана у відповідності з комплексною програмою вищого навчального закладу. Такі комплексні програми вищих навчальних закладів викликають справедливі нарікання та зауваження, більш того, часто виникають сумніви щодо зв'язку виконаного дисертаційного дослідження з відповідною комплексною програмою вищого навчального закладу. Часто ми маємо справу саме з деклараціями.

Важливо, щоб дисертаційне дослідження, що здійснюється на відповідній кафедрі, було б пов’язано з відповідною науково-дослідною програмою, що реалізується на кафедрі. Більш того, кожне дисертаційне дослідження має бути частиною чи елементом реалізації такої програми. Відповідно, потенційний аспірант чи докторант має шукати не просто місце в аспірантурі чи докторантурі на певній кафедрі, а й відповідну науково-дослідну програму, в рамках якої дослідник буде проводити своє дисертаційне дослідження.

Університетська кафедра та дисертаційне дослідження

В університеті  робота над дисертаційним дослідженням здійснюється на кафедрі; періодично дисертант звітує про хід свого дослідження на засіданнях кафедри; так званий попередній захист також відбувається на кафедрі. Однак надалі доля дисертаційного дослідження визначається вже іншими суб’єктами. Здавалося б, все правильно: дисертаційне дослідження здійснюється на кафедрі, а його якість перевіряється вже під час захисту на спеціалізованій вченій раді. Раніше попередньо залучалася ще так звана провідна установа, яка давала свої висновки. Весь процес завершувався на рівні ВАКу, який згодом трансформувався в підрозділ МОН, а сьогодні майбутня його цього підрозділу губиться у невизначеності  процесу імплементації Закону «Про вищу освіту», зокрема розділу, що стосується забезпечення якості вищої освіти.

Передбачається, що на кожному щаблі здійснюється перевірка якості як самого дисертаційного дослідження, так і об’єктивність ухвалених рішень на попередніх етапах розгляду дисертації (дисертаційної справи). Насправді ж ніякої реальної перевірки якості дисертаційного дослідження в переважній більшості випадків не здійснюється, особливо це стосується дисертаційних досліджень у гуманітарній царині.

Так, цілком виправдано свого часу відмовилися від так званої провідної установи. Однак у цілому церемоніальний ланцюг процедури підготовки до захисту, захисту та отримання відповідного диплома залишається вже багато років без суттєвих змін. Відмова від провідної установи призвела лише до зменшення ролі кафедр в процесі підготовки до захисту, однак така відмова лише частково полегшила цей процес. І хоча варто погодитися з правильністю відмови від отримання висновків від так званих провідних установ при підготовці до захисту, все ж роль кафедри в процесі захисту дисертації слід суттєво посилити. Мова йде не лише про посилення ролі кафедри в процесі підготовки дисертаційного дослідження до захисту, а й в самому захисті.

Так званий попередній захист дисертаційного дослідження на кафедрі варто перетворити в повноцінний захист, при цьому комісія, що має формуватися з членів кафедри, має доповнюватися кількома зовнішніми фахівцями з теми дисертації.

Власне, і сьогодні ми часто маємо ситуацію, за якої саме на кафедрі, на якій виконується дослідження, можна отримати найбільш компетентну оцінку якості відповідного дисертаційного дослідження. Саме так і має бути. Кожне дисертаційне дослідження має виконуватися саме на тій кафедрі, на якій має бути забезпечена якість такого дослідження в рамках реалізації відповідної науково-дослідної програми на кафедрі. Жодна спеціалізована вчене рада не зможе конкурувати з кафедрою при оцінці дисертаційного дослідження, звісно, за умов правильної організації наукової роботи на кафедрі. Теперішня практика захисту дисертаційного дослідження становить собою громіздкий, розтягнутий та церемоніальний процес, який жодним чином не гарантує забезпечення якості дисертаційного дослідження. Процес підготовки та захисту дисертації можна зробити найбільш ефективним саме на кафедрі. Замість теперішньої моделі вертикальних запобіжників щодо нехтування якістю, що направлені на моніторинг результатів,  має діяти система внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості, що направлена на моніторинг процедур забезпечення якості вищої освіти на наукової роботи в університетах.

Як мають формуватися та розбудовуватися університетські кафедри?

Ми маємо розуміти, що в Україні велика кількість вищих професійних шкіл у сумнівний спосіб отримали статус університетів. Сьогодні це заважає справі розбудови університетських кафедр саме як університетських. Проблематично розбудувати університетську кафедру у вищому навчальному закладі, який за своєю природою в кращому випадку може бути лише вищою професійною школою.

Сьогодні ми маємо  такий стан справ, за якого в університетах кафедри формуються за доволі сумнівних принципів, вірніше кажучи, дотримання будь-яких принципів при формуванні кафедр в багатьох випадках є сумнівним. Як формування кафедр, так і їх об’єднання часто відбувається  внаслідок примхи окремих осіб. Часто кафедри формуються під певну особу, а об’єднання кафедр відбувається, виходячи  з міркувань сумнівної економії фінансів принаймні на посадах завідувачів кафедр та лаборантів кафедр. На останнє  особливо страждають приватні університети.

В університетах часто можна зустріти кафедри суспільно-гуманітарних наук чи їх аналоги, які об’єднують викладачів широкого кола дисциплін. Так часто на таких кафедрах спільно працюють історики та філософи. Проте, ефективна організація  спільної роботи на таких кафедрах є проблематичною. Завідувач кафедри в залежності від його спеціальності сприяє відповідній деформації кафедри, йому складно повноцінно та всебічно сприяти належній науково-дослідній роботі на кафедрі та повноцінному забезпеченню кафедрою навчального процесу. Обговорення на таких кафедрах навчальних програм та інших навчально-методичних матеріалів є часто лише декларативним. Відповідно, відбувається імітація певних важливих процесів, розглядів та ухвалень. За занадто широкого охоплення кафедрою навчальних дисциплін значна частина членів кафедри випадає з обговорення ряду питань. Хоча варто визнати, що переважна більшість питань на кафедрах часто обговорюється доволі формально, причиною чого є самі питання. Рідко коли на кафедрах прискіпливо обговорюються навчальні програми; колеги на кафедрах воліють не створювати проблем одне одному.

Кафедра насамперед має формуватися як спільнота людей, які спроможні реалізовувати науково-дослідні програми, що значною мірою визначають характер тих дисциплін, які викладачі кафедри пропонують студентам. Відповідно, потенційний член кафедри має розглядатися на предмет його спроможності сприяти реалізації відповідної науково-дослідної програми, або навіть запропонувати програму, яку можна інтегрувати в наявну науково-дослідну програму.

Теперішнім університетським кафедрам не вистачає наукових співробітників, які були б не залучені  безпосередньо в навчальний процес, однак максимально сприяли б реалізації науково-дослідних програм.  Та обставина, що кількість членів університетських кафедр  українських університетів по суті визначається годинами аудиторного навантаження, що розподіляються між членами кафедри, вказує на те, що завдання університетських кафедр у нас розглядаються доволі звужено. Теперішні університетські кафедри хіба що мають аспірантів та докторантів, які працюють над своїми темами, які мало пов’язані між собою та відповідають лише вподобанням майбутніх дисертантів, що можна пояснити відсутністю реальних науково-дослідних програм на кафедрах.

Отже, університетська кафедра має формуватися та розбудовуватися як місце комунікації та співпраці викладачів та дослідників, які об’єднані спільними програмами та ідеями. Університетська кафедра є тим місцем, в якому результати наукового дослідження безпосередньо та невідкладно втілюються у навчальних програмах.

Власне кажучи, запропонований підхід до розбудови кафедри суттєво відрізняється від сучасних реалій, зокрема щодо реалій  проведення науково-дослідної роботи на кафедрі, яка здебільшого зорієнтована на забезпечення навчального процесу, а наукова робота  зводиться до публікацій сумнівних результатів наукової діяльності в так званих наукових видань, що мають сумнівну репутацію, і лише наявність при кафедрі аспірантури бодай якось надає якогось змісту виразу «наукова робота на кафедрі». Однак самі дисертаційні дослідження на університетських кафедрах українських університетів часто мають доволі умовний характер, оскільки самі кафедри виявляються неспроможними їх підтримати.

Рекомендації

1. Університетська кафедра має розглядатися як проект з реалізації відповідної науково-дослідної програми, яка інтегрована в навчальний процес.

2. Завідувач університетської кафедри не повинен розглядатися як управлінець персоналом. Його роль має полягати в керівництві кафедрою як проектом. Завідувач кафедри має виступати натхненником проекту та постійно демонструвати власні реальні наукові здобутки, що є частиною реалізації тієї науково-дослідної програми, над якою працює кафедра.

3. Відповідну норму ст. 35 Закону «Про вищу освіту», яка обмежує перебування завідувача кафедри на посаді двома строками, потрібно щонайменше піддати ґрунтовній ревізії.

4. Кабінетом для завідувача кафедри має слугувати саме приміщення кафедри, яке має бути майданчиком  спілкування для членів кафедри. Остання положення особливе важливе в тому разі, якщо б в ході кардинальної перебудови приміщень українських університетів викладачі та дослідники кафедр отримували окремі кабінети хоча б один на кілька осіб. 

5. Дисертаційне дослідження, що здійснюється на кафедрі, мають бути частиною науково-дослідної програми, що реалізується на кафедрі.

6. Підготовка та захист дисертаційного дослідження має здійснюватися на кафедрі, що, однак, передбачає обов’язковість залучення до процедури захисту зовнішніх фахівців з теми дисертації. Сам захист за можливості має відбуватися в приміщенні кафедри, а за потреби у відповідній аудиторії університету, що має передбачатися в університеті саме для подібних заходів.

7. Перевірка ефективності роботи кафедри має здійснюватися не в режимі адміністрування, що передбачає заповнення завідувачем та членами кафедри нікому не потрібних паперів та марнування часу, а в рамках систем внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості вищої освіти. Такі системи мають бути направлені на моніторинг процедур забезпечення якості навчального процесу та наукових досліджень, при цьому сам моніторинг не повинен перешкоджати нормальній роботі кафедр, зокрема відволікати членів кафедри від їх роботи.

8. Університетам слід відмовитися від практики невиправданого об’єднання кафедр. Такі невиправдані об’єднання в рамках моніторингу процедур забезпечення якості вищої освіти мають розглядатися та оцінюватися як такі, що перешкоджають забезпеченню якості освіти. Відповідні оцінки мають знаходити своє відображення в тих висновках, які незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти мають готувати щодо забезпечення  у відповідному університеті якості освіти.

Замість висновку

Роль кафедри в університеті є визначальною. Якщо провести аналогію з людським тілом, то можна сказати: хоча окрема кафедра і не може виступати спільним обличчям для всього університету, однак кожна кафедра має виконувати роль критично важливого органу, який дозволяє обличчю університету мати пристойний вигляд. 

Про роль кафедри в університеті
Про роль кафедри в університеті

Український університет традиційно завжди був зорієнтованим на німецький університет, якому притаманні поділ на факультети та кафедри. Розуміння кафедри з часом суттєво змінювалося. Раніше вираз «отримати кафедру» буквально означав отримати право читати лекції з кафедри як ординарний професор, наприклад як професор математики чи філософії, отримуючи при цьому гарантовану платню з казни (бюджету). Університет традиційно мав і приват-доцентів, які отримували платню лише зі студентів, котрі записалися на їхні курси. 

Сьогоднішнє розуміння кафедри та її завдань суттєво є іншим, ніж воно було 150-200 років тому назад. Кожен викладач українського університету є членом відповідної кафедри. Кафедра є ключовим структурним елементом університету. Спроможність університету мати відповідні кафедри визначає його природу.

Особливість університетської кафедри полягає в тому, що вона має не лише сприяти забезпеченню навчального процесу в університеті, а й гарантувати можливість для плідної науково-дослідної роботи членів кафедри. В цьому лежить відмінність між університетською кафедрою та кафедрою у вищій професійній школі.

В останній час у західних університетах, особливо в англосаксонському світі, помітна тенденція до надання суттєвої переваги викладачами науково-дослідній роботі, часто така тенденція, на жаль, йде навіть на шкоду забезпеченню навчального процесу. Викладачі західних університетів все більше виявляють бажання досліджувати й писати, дещо нехтуючи викладанням. В Україні ми маємо протилежну тенденцію. Українські університети та університетські кафедри акцентують увагу саме на навчальному процесі, часто нехтуючи науковою роботою. Проблема лежить у розумінні ролі кафедри в сучасному університеті. Проблема приховується вже в розумінні ролі завідувача кафедри.

Про завідувача кафедри

Роль завідувача кафедри в українському університеті є і сьогодні доволі значною. Разом з тим сама посада завідувача кафедри продовжує сприйматися в університетах неадекватно; ухвалений новий Закон «Про вищу освіту» хіба що міг посилити тенденцію до неадекватного сприйняття посади завідувача кафедри в університеті. Власне, новий Закон закріплює уявлення про завідувача кафедри як університетського функціонера, вірніше кажучи, як університетського менеджера певного рівня,  котрий займається на рівні кафедри управлінням персоналом.

Новий Закон «Про вищу освіту» не проводить повною мірою принципової відмінності між посадами ректора, декана та завідувача кафедри, пропонуючи доволі сумнівну норму про обмеження перебування завідувача кафедри на посаді двома строками. Дана норма є цілком виправданою стосовно ректора та декана, однак її застосування стосовно завідувача кафедри потребує прояснення.

В українських реаліях іноді сам завідувач кафедри намагається дотримуватися практик, що ведуть до протиставлення його іншим членам кафедри.  В багатьох випадках саме від бачення та позиції завідувача кафедри значною мірою залежить реальна реалізація кадрової політики в університеті. Влаштування на посаду викладача кафедри часто залежить саме від волі завідувача кафедри. Такий волюнтаризм, особливо за умов відсутності будь-якої цивілізованої кадрової політики на загальноуніверситетському рівні, подекуди відіграє доволі неоднозначну роль. Звісно, в українських реаліях університетського життя завідувач кафедри шукає собі таких співробітників, з якими йому буде легше співпрацювати, іноді віддаючи швидше перевагу особистим уподобанням та особистому знайомству, ніж  інтересам справи. Такий підхід сприяє формуванню сумнівної корпоративної етики, що визначає реалії комунікації на кафедрі. Власне, причиною такого стану справ є саме та обставина, що керівник кафедри у нас розглядається як управлінець персоналом.

Завідувач кафедри має бути людиною, яка об’єднує членів кафедри та надихає їх, а не керує ними. Об’єднати членів кафедри можна  лише через спільну справу, зокрема через реалізацію однієї чи кількох реальних науково-дослідних програм.  Завідувач кафедри має очолювати роботу з реалізації відповідної науково-дослідної програми. Визначити строки реалізації відповідної програми в науці доволі складно. Саме з цим пов’язані сумніви щодо можливості визначення максимально прийнятного строку перебування на посаді завідувача кафедри. Отже, питання про роль завідувача кафедри пов’язано з  розумінням кафедри як місця реалізації науково-дослідних програм.

Науково-дослідні програми та університетська кафедра

Університетська кафедра має бути насамперед таким структурним підрозділом університету, який спроможний запропонувати та зреалізувати відповідну науково-дослідну програму (чи відповідні програми).

Дисертант, як правило, у своєму авторефераті дисертації традиційно вказує, що його робота виконана у відповідності з комплексною програмою вищого навчального закладу. Такі комплексні програми вищих навчальних закладів викликають справедливі нарікання та зауваження, більш того, часто виникають сумніви щодо зв'язку виконаного дисертаційного дослідження з відповідною комплексною програмою вищого навчального закладу. Часто ми маємо справу саме з деклараціями.

Важливо, щоб дисертаційне дослідження, що здійснюється на відповідній кафедрі, було б пов’язано з відповідною науково-дослідною програмою, що реалізується на кафедрі. Більш того, кожне дисертаційне дослідження має бути частиною чи елементом реалізації такої програми. Відповідно, потенційний аспірант чи докторант має шукати не просто місце в аспірантурі чи докторантурі на певній кафедрі, а й відповідну науково-дослідну програму, в рамках якої дослідник буде проводити своє дисертаційне дослідження.

Університетська кафедра та дисертаційне дослідження

В університеті  робота над дисертаційним дослідженням здійснюється на кафедрі; періодично дисертант звітує про хід свого дослідження на засіданнях кафедри; так званий попередній захист також відбувається на кафедрі. Однак надалі доля дисертаційного дослідження визначається вже іншими суб’єктами. Здавалося б, все правильно: дисертаційне дослідження здійснюється на кафедрі, а його якість перевіряється вже під час захисту на спеціалізованій вченій раді. Раніше попередньо залучалася ще так звана провідна установа, яка давала свої висновки. Весь процес завершувався на рівні ВАКу, який згодом трансформувався в підрозділ МОН, а сьогодні майбутня його цього підрозділу губиться у невизначеності  процесу імплементації Закону «Про вищу освіту», зокрема розділу, що стосується забезпечення якості вищої освіти.

Передбачається, що на кожному щаблі здійснюється перевірка якості як самого дисертаційного дослідження, так і об’єктивність ухвалених рішень на попередніх етапах розгляду дисертації (дисертаційної справи). Насправді ж ніякої реальної перевірки якості дисертаційного дослідження в переважній більшості випадків не здійснюється, особливо це стосується дисертаційних досліджень у гуманітарній царині.

Так, цілком виправдано свого часу відмовилися від так званої провідної установи. Однак у цілому церемоніальний ланцюг процедури підготовки до захисту, захисту та отримання відповідного диплома залишається вже багато років без суттєвих змін. Відмова від провідної установи призвела лише до зменшення ролі кафедр в процесі підготовки до захисту, однак така відмова лише частково полегшила цей процес. І хоча варто погодитися з правильністю відмови від отримання висновків від так званих провідних установ при підготовці до захисту, все ж роль кафедри в процесі захисту дисертації слід суттєво посилити. Мова йде не лише про посилення ролі кафедри в процесі підготовки дисертаційного дослідження до захисту, а й в самому захисті.

Так званий попередній захист дисертаційного дослідження на кафедрі варто перетворити в повноцінний захист, при цьому комісія, що має формуватися з членів кафедри, має доповнюватися кількома зовнішніми фахівцями з теми дисертації.

Власне, і сьогодні ми часто маємо ситуацію, за якої саме на кафедрі, на якій виконується дослідження, можна отримати найбільш компетентну оцінку якості відповідного дисертаційного дослідження. Саме так і має бути. Кожне дисертаційне дослідження має виконуватися саме на тій кафедрі, на якій має бути забезпечена якість такого дослідження в рамках реалізації відповідної науково-дослідної програми на кафедрі. Жодна спеціалізована вчене рада не зможе конкурувати з кафедрою при оцінці дисертаційного дослідження, звісно, за умов правильної організації наукової роботи на кафедрі. Теперішня практика захисту дисертаційного дослідження становить собою громіздкий, розтягнутий та церемоніальний процес, який жодним чином не гарантує забезпечення якості дисертаційного дослідження. Процес підготовки та захисту дисертації можна зробити найбільш ефективним саме на кафедрі. Замість теперішньої моделі вертикальних запобіжників щодо нехтування якістю, що направлені на моніторинг результатів,  має діяти система внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості, що направлена на моніторинг процедур забезпечення якості вищої освіти на наукової роботи в університетах.

Як мають формуватися та розбудовуватися університетські кафедри?

Ми маємо розуміти, що в Україні велика кількість вищих професійних шкіл у сумнівний спосіб отримали статус університетів. Сьогодні це заважає справі розбудови університетських кафедр саме як університетських. Проблематично розбудувати університетську кафедру у вищому навчальному закладі, який за своєю природою в кращому випадку може бути лише вищою професійною школою.

Сьогодні ми маємо  такий стан справ, за якого в університетах кафедри формуються за доволі сумнівних принципів, вірніше кажучи, дотримання будь-яких принципів при формуванні кафедр в багатьох випадках є сумнівним. Як формування кафедр, так і їх об’єднання часто відбувається  внаслідок примхи окремих осіб. Часто кафедри формуються під певну особу, а об’єднання кафедр відбувається, виходячи  з міркувань сумнівної економії фінансів принаймні на посадах завідувачів кафедр та лаборантів кафедр. На останнє  особливо страждають приватні університети.

В університетах часто можна зустріти кафедри суспільно-гуманітарних наук чи їх аналоги, які об’єднують викладачів широкого кола дисциплін. Так часто на таких кафедрах спільно працюють історики та філософи. Проте, ефективна організація  спільної роботи на таких кафедрах є проблематичною. Завідувач кафедри в залежності від його спеціальності сприяє відповідній деформації кафедри, йому складно повноцінно та всебічно сприяти належній науково-дослідній роботі на кафедрі та повноцінному забезпеченню кафедрою навчального процесу. Обговорення на таких кафедрах навчальних програм та інших навчально-методичних матеріалів є часто лише декларативним. Відповідно, відбувається імітація певних важливих процесів, розглядів та ухвалень. За занадто широкого охоплення кафедрою навчальних дисциплін значна частина членів кафедри випадає з обговорення ряду питань. Хоча варто визнати, що переважна більшість питань на кафедрах часто обговорюється доволі формально, причиною чого є самі питання. Рідко коли на кафедрах прискіпливо обговорюються навчальні програми; колеги на кафедрах воліють не створювати проблем одне одному.

Кафедра насамперед має формуватися як спільнота людей, які спроможні реалізовувати науково-дослідні програми, що значною мірою визначають характер тих дисциплін, які викладачі кафедри пропонують студентам. Відповідно, потенційний член кафедри має розглядатися на предмет його спроможності сприяти реалізації відповідної науково-дослідної програми, або навіть запропонувати програму, яку можна інтегрувати в наявну науково-дослідну програму.

Теперішнім університетським кафедрам не вистачає наукових співробітників, які були б не залучені  безпосередньо в навчальний процес, однак максимально сприяли б реалізації науково-дослідних програм.  Та обставина, що кількість членів університетських кафедр  українських університетів по суті визначається годинами аудиторного навантаження, що розподіляються між членами кафедри, вказує на те, що завдання університетських кафедр у нас розглядаються доволі звужено. Теперішні університетські кафедри хіба що мають аспірантів та докторантів, які працюють над своїми темами, які мало пов’язані між собою та відповідають лише вподобанням майбутніх дисертантів, що можна пояснити відсутністю реальних науково-дослідних програм на кафедрах.

Отже, університетська кафедра має формуватися та розбудовуватися як місце комунікації та співпраці викладачів та дослідників, які об’єднані спільними програмами та ідеями. Університетська кафедра є тим місцем, в якому результати наукового дослідження безпосередньо та невідкладно втілюються у навчальних програмах.

Власне кажучи, запропонований підхід до розбудови кафедри суттєво відрізняється від сучасних реалій, зокрема щодо реалій  проведення науково-дослідної роботи на кафедрі, яка здебільшого зорієнтована на забезпечення навчального процесу, а наукова робота  зводиться до публікацій сумнівних результатів наукової діяльності в так званих наукових видань, що мають сумнівну репутацію, і лише наявність при кафедрі аспірантури бодай якось надає якогось змісту виразу «наукова робота на кафедрі». Однак самі дисертаційні дослідження на університетських кафедрах українських університетів часто мають доволі умовний характер, оскільки самі кафедри виявляються неспроможними їх підтримати.

Рекомендації

1. Університетська кафедра має розглядатися як проект з реалізації відповідної науково-дослідної програми, яка інтегрована в навчальний процес.

2. Завідувач університетської кафедри не повинен розглядатися як управлінець персоналом. Його роль має полягати в керівництві кафедрою як проектом. Завідувач кафедри має виступати натхненником проекту та постійно демонструвати власні реальні наукові здобутки, що є частиною реалізації тієї науково-дослідної програми, над якою працює кафедра.

3. Відповідну норму ст. 35 Закону «Про вищу освіту», яка обмежує перебування завідувача кафедри на посаді двома строками, потрібно щонайменше піддати ґрунтовній ревізії.

4. Кабінетом для завідувача кафедри має слугувати саме приміщення кафедри, яке має бути майданчиком  спілкування для членів кафедри. Остання положення особливе важливе в тому разі, якщо б в ході кардинальної перебудови приміщень українських університетів викладачі та дослідники кафедр отримували окремі кабінети хоча б один на кілька осіб. 

5. Дисертаційне дослідження, що здійснюється на кафедрі, мають бути частиною науково-дослідної програми, що реалізується на кафедрі.

6. Підготовка та захист дисертаційного дослідження має здійснюватися на кафедрі, що, однак, передбачає обов’язковість залучення до процедури захисту зовнішніх фахівців з теми дисертації. Сам захист за можливості має відбуватися в приміщенні кафедри, а за потреби у відповідній аудиторії університету, що має передбачатися в університеті саме для подібних заходів.

7. Перевірка ефективності роботи кафедри має здійснюватися не в режимі адміністрування, що передбачає заповнення завідувачем та членами кафедри нікому не потрібних паперів та марнування часу, а в рамках систем внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості вищої освіти. Такі системи мають бути направлені на моніторинг процедур забезпечення якості навчального процесу та наукових досліджень, при цьому сам моніторинг не повинен перешкоджати нормальній роботі кафедр, зокрема відволікати членів кафедри від їх роботи.

8. Університетам слід відмовитися від практики невиправданого об’єднання кафедр. Такі невиправдані об’єднання в рамках моніторингу процедур забезпечення якості вищої освіти мають розглядатися та оцінюватися як такі, що перешкоджають забезпеченню якості освіти. Відповідні оцінки мають знаходити своє відображення в тих висновках, які незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти мають готувати щодо забезпечення  у відповідному університеті якості освіти.

Замість висновку

Роль кафедри в університеті є визначальною. Якщо провести аналогію з людським тілом, то можна сказати: хоча окрема кафедра і не може виступати спільним обличчям для всього університету, однак кожна кафедра має виконувати роль критично важливого органу, який дозволяє обличчю університету мати пристойний вигляд. 

26.10.2017
Юрій Федорченко
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Людмила Шумельчикl
Опубліковано 11.12.2017 в 10:16
Аналітичні дослідження завжди є корисними для розуміння суті проблем, які існують у різних сферах життєдіяльності . Роздуми автора на тему ролі кафедр в формуванні іміджу вишу, його рекомендації є слушними
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews