Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Експертне обговорення чи профанація?

Автор:
Юрій Федорченко
Опубліковано
21.11.2014

До питання обговорення освітньої реформи: передумови та умови повноцінного експертного обговорення.

Триває жваве  обговорення тих змін, які мають місце в освіті, зокрема у вищій освіті. МОН пропонує освітнім експертам активно долучатися до обговорення питань, що стосуються освітньої реформи. Попередні обговорення та наради викликають чисельні нарікання та занепокоєння. Сьогодні з усією очевидністю постала проблема інституціоналізації   експертного середовища. Особливо це важливо з огляду на те, що в Україні до останнього часу був відсутнім феномен професійного освітнього консалтингу. Ми не можемо не усвідомлювати того, що в умовах патерналістського суспільства експертне обговорення має постійну тенденцію до переходу в профанацію. Так звані онлайн-наради експертів, які багато в чому нагадують селекторні наради керівника району  з головами колгоспів, не лише справляють неприємне враження на багатьох експертів, але й навряд чи можуть задовольнити керівництво МОН, яке ініціює такі наради. Вочевидь є актуальними питання стосовно природи самого експертного обговорення (дискусії), умов можливості останнього, розуміння феномену незалежного освітнього експерта, а це вже піднімає питання про потребу формування повноцінного ринку освітнього консалтингу в Україні, в світлі тих змін, які пропонує новий Закон “Про вищу освіту”.

1. Потрібні незалежні освітні експерти. 

Повноцінне експертне обговорення не є можливим без запиту суспільства на таке обговорення, а такий запит передбачає потребу конкретного замовника в послузі саме незалежного освітнього експерта (аналітика-консультанта) чи незалежної освітньої агенції. До цього часу такого попиту не спостерігалося. В корумпованому суспільстві, в державі з корумпованими державними інституціями запит на послуги незалежного освітнього консультанта відсутній, бо, як влучно зауважують окремі дотепники, від такого незалежного консультанта та його консультацій нічого не залежить. В корумпованому суспільстві часто потрібні послуги не консультанта, а посередника в корупційних оборудках.  

Новий закон “Про вищу освіту” відкриває шлях до становлення феномену професійного освітнього консалтингу в Україні, зокрема закон передбачає діяльність незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, такі агенції мають отримувати акредитацію  в Національному агентстві з забезпечення якості вищої освіти та орієнтуватися в своїй діяльності на ті норми, які визначає Європейська асоціація з забезпечення якості вищої освіти. Певна неоднозначність норм Закону дозволяє варіативно трактувати окремі його положення, зокрема наступне положення: “система забезпечення вищим навчальним закладом якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) за його поданням оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти” (Закон України “Про вищу освіту” ст.16). Це положення фактично дозволяє Національному агентству шляхом запрошення експертів здійснювати оцінювання забезпечення вищим навчальним закладом якості освітньої діяльності та якості вищої освіти без незалежних установ (агенцій), законодавець не наважився визначити таке право виключно за незалежними агенціями. Фактично, це своїм наслідком може мати те, що Національне агентство перебере на себе частину функцій МОН, зі старими практиками, які справедливо підозрювали в значній корумпованості. Незалежні агенції можуть зайняти маргінальне становище в новій системі чи квазісистемі противаг. 

Потрібно розуміти, що в новому Законі “Про вищу освіти” закладені передумови для формування системи противаг у вищій освіті, суб’єктами такої системи мають стати автономні ВНЗ, МОН, Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти та незалежні агенції з забезпечення якості вищої освіти. Така система противаг буде ефективною лише в тому разі, якщо МОН і Національне агентство будуть здебільшого виконувати технічні функції. Національне агентство не повинно займатися оцінюванням ВНЗ, кожного разу запрошуючи експертів чи тримаючи їх в своєму штаті. Фактично, це знівелює всю систему противаг. 

Прозорість акредитації незалежних агенцій Національним агентством та фактична роль незалежних агенцій в оцінювані діяльності ВНЗ стане показником того, чи стали незалежні освітні експерти (агенції) в Україні  самостійними суб’єктами в новій системі противаг у вищій освіті, чи їх роль полягатиме в легалізації корупційних схем та участі в так званих експертних обговореннях, які будуть звичайною профанацією  та грою на публіці. 

Повноцінне експертне обговорення освітньої тематики передбачає кваліфікованого освітнього експерта. Хто такий освітній експерт (аналітик-консультант)? Якими знаннями та навиками має володіти людина для того, щоб постати перед спільнотою саме освітнім аналітиком-консультантом, а не просто людиною, яка може дотепно висловлюватися з певних питань та виражати занепокоєння? 

На освітнього експерта (аналітика-консультанта) у нас не навчають, відповідного диплома не видають.

Ким є людина, яка називає себе освітнім експертом. У нас, як правило, це людина з певним досвідом педагогічної (управлінської в системі освіти) діяльності, яка готова публічно виражати свою позицію.

По суті, освітній експерт (аналітик-консультант) повинен бути спроможним до системного мислення та володіти аналітичними здібностями, що передбачає: 

  • вміння працювати із статистичними матеріалами, нормативно-правовими документами тощо;
  • здатність розуміти природу соціальних інституцій (систем);
  •  спроможність до порівняльних досліджень системи освіти власної країни та провідних  зарубіжних країн;
  •  володіння навичками прогнозування перебігу соціальних процесів. 

2. Феномен експертного обговорення.

Спроможність вести повноцінну дискусію, а в ідеалі діалог, є свідченням високої культури мислення, якого досягла та чи інша спільнота. Події кінця минулого та початку цього року засвідчили, що нам бракує мистецтва дискутувати, вміння та бажання чути одне одного. Наслідки цього ми спостерігаємо сьогодні. Нам знадобиться ще багато часу для того, щоб оцінити всі ті події, які з нами сталися.

Дискусія передбачає певні процедури та правила, які приймаються учасниками з певною одностайністю.

1. В дискусії особа учасника дискусії визнається недоторканною, дискусія ведеться стосовно положень, а не особи, яка запропонувала положення для обговорення.

2. Компетентність учасника дискусії (експерта) визначається його спроможністю вести дискусію, його спроможністю аргументувати та контраргументувати, тобто компетентність визначається в ході дискусії, а не перед дискусією чи поза дискусією.

3. Дискусія не знає та не визнає ієрархії осіб: жоден з учасників обговорення (дискусії) не може мати переваг перед іншим. Відповідно,   експертне обговорення (дискусія) з освітніх питань  не може відкриватися з виступу політичних чи урядових (владних) осіб (керівників МОН), право на першість яких  визначається їхнім суспільним статусом.

4. Дискусія розгортається  за певною  процедурою: від обговорення концептуальних питань до обговорення конкретних питань; черговість виступів диспутантів визначається готовністю диспутанта долучитися до дискусії з даного питання, у разі одночасного прагнення кількох учасників висловитися, черговість виступів визначається за однією з формальних ознак.

5. Експерт повинен мати рівний з іншими доступ до всіх площадок експертного обговорення; площадки експертного обговорення мають бути нейтральними.

6. Дискусія має певні часові рамки та обмеження, кожен учасник має право на рівну з іншими тривалість виступу: тривалість виступу особи не визначається її суспільним статусом.

7. Головувати під час обговорення (дискусії) має особа, яка особисто не бере участі в дискусії та прямо не є зацікавленою в результатах дискусії як автор чи як опонент запропонованого до обговорення проекту (документу).  Зусилля головуючого мають бути сконцентровані на забезпеченні дотримання процедури дискусії.

8. Головуючий має обов’язок стосовно особи, яка грубо порушує формальні правила проведення дискусії, застосувати послідовно наступні форми впливу: зауваження, попередження, повторне попередження, позбавлення права виступу в ході даної дискусії, видалення з приміщення за згоди більшості, недопущення до участі в наступній дискусії на даній площадці (один раз) за згоди більшості. Головуючий, який нехтує своїми обов’язками, може бути замінений іншою особою в ході дискусії простою більшістю голосів учасників дискусії.

9. Учасник дискусії може звертатися з зауваженнями стосовно процедури дискусії до головуючого і лише до головуючого.

10. Учасник дискусії (група учасників дискусії) не може визначати для інших учасників формат дискусії, тип та характер висловлювань та запитань; спроба такого визначення розглядається як спроба порушення недоторканності особи учасника дискусії.

Дані положення звісно потребують свого практичного втілення. Таке поступове втілення може розпочатися лише за умови прагнення освітніх експертів грати за чіткими правилами, а це відповідає інтересам переважної більшості експертів, та в ході проведення обговорень, які будуть орієнтуватися на дані положення. Не можна навчитися плавати, не зайшовши у воду! 

3. Задіяти експертний потенціал.

Дотримання правил та процедур дискусії може забезпечити повноцінне проведення самого обговорення, проте саме обговорення без отримання конкретних результатів та їх втілення будуть залишатися лише інтелектуальною грою і, по суті, профанацією.

Незалежні освітні експерти мають бути мотивовані до участі в експертних обговореннях.  Експертне обговорення має визначатися як місце формування експертних груп та майданчиком, на якому формуються передумови для становлення професійного освітнього консалтингу в країні: укладення угод та контрактів між незалежними освітніми експертами (консалтинговими агенціями) та замовниками їх послуг (МОН, ВНЗ).  

Неможливо підходити до масштабних реформ системи освіти, не спираючись при цьому на потужний експертний потенціал. Експертну підтримку Україні могли б надати західні консалтингові компанії, які спеціалізуються на освітньому консалтингу, однак та обставина, що такі компанії фактично не працювали раніше на українському освітньому квазіринку  в силу значної корумпованості останнього, не дозволяє сподіватися на те, що західні консалтингові компанії зможуть ефективно нам допомогти в реформуванні системи освіти. Ми маємо розуміти, що ми не дуже добре розуміємо наших європейських партнерів, навіть намагаючись їх зрозуміти, європейські ж партнери не лише нас погано розуміють, а й часто навіть не намагаються нас зрозуміти, будучи готовими лише виступати в ролі вчителів.  Розраховувати за таких обставин ми можемо, на жаль, лише на внутрішній потенціал. Публічні експертні обговорення мають виявити такий потенціал. Однак уряд має зрозуміти, що без фінансування роботи експертів ефективні реформи в освіті не є можливими. Економлячи на експертах, країна понесе втрати в майбутньому, які будуть вимірюватися щонайменше сотнями мільярдів; прорахунки реформ в освіті будуть давати про себе знати протягом багатьох десятиліть. Найдорожчу ціну країни платять саме за нерозважливу освітню політику.

Держава та МОН не може покладатися виключно на ініціативу громадських організацій, які до цього часу фактично виконують функції освітнього консалтингу. Ми не можемо не розуміти, що громадські організації є вартовими суспільства, і в цьому статусі вони мають в майбутньому наглядати за діяльністю всіх суб’єктів нової системи противаг в освіті, і зокрема за незалежними агенціями. Значна частина тих, хто сьогодні працює в громадських організаціях, за інших обставин могли б працювати в царині професійного освітнього консалтингу. Проте до цього часу багато молодих людей могли реалізуватися  лише на ниві роботи в громадських організаціях; в майбутньому багато, хто з них  зможе почати професійно займатися консалтинговою діяльністю, можливо навіть не пориваючи з роботою в громадських організаціях. Проте потрібно розуміти, що професійна консалтингова діяльність і діяльність громадських організацій далеко не одне і те ж.  Проте сьогодні професійний освітній консалтинг і громадські організації мають об’єднати свої зусилля.

За теперішніх умов площадкою для експертного обговорення має стати МОН. В першу чергу керівництво МОН має бути зацікавленим в проведенні повноцінних експертних обговорень; присутність керівників МОН на таких обговореннях є не лише бажаною, але й конче необхідною. Експерти мають бути впевнені в тому, що їхні рекомендації адекватно сприймаються керівниками МОН, від яких значною мірою залежить реформування освіти.

Повноцінні експертні обговорення можуть відбуватися кожні два тижні в приміщенні МОН. Розпочати можна і потрібно з обговорення правил та процедур проведення дискусії. На таку експертну площадку повинен мати можливість потрапити кожен, хто позиціонує себе освітнім експертом, проте залишитися має той, хто  зможе підтвердити свою компетентність в ході дискусії. Усунення від експертного обговорення випадкових людей, які не зацікавлені в конструктивній роботі, формально описано в пункті восьмому другої  частини цієї статті.

Максимально публічний характер експертних обговорень з широким висвітленням такого обговорення в засобах масової інформації, зокрема на телебаченні є дуже важливим. Публічний характер експертних обговорень може бути використаний при формуванні Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти. Бажано, щоб перший склад Національного агентства був сформований виключно з числа незалежних експертів, яким ВНЗ та інші суб’єкти, які мають право представництва в Національному агентстві, делегують право представляти їх. Публічний та регулярний характер експертних обговорень дозволить всім зацікавленим суб’єктам шляхом рейтингового голосування за певною процедурою в кожній категорії представництва визначити можливих членів майбутнього колегіального органу з числа незалежних освітніх експертів. Далеко не всі незалежні експерти можуть  погодитися увійти до складу Національного агентства. Багато з незалежних освітніх експертів можуть бачити своє професійне майбутнє таким, що буде пов’язаним виключно з діяльністю незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, а відповідно не захочуть чи не зможуть увійти до складу Національного агентства.  Неприпустимо створювати нежиттєздатне Національне агентство непродуманим  застосуванням принципу представництва в ньому та за непрозорої процедури формування колегіального органу.

Сьогодні ми маємо унікальний шанс провести системні та структурні реформи в освіті. Цьому сприяє політична ситуація в країні, яка визначена останніми президентськими та парламентськими виборами.

Сьогодні ми можемо зайнятися реальними реформами, а не втягуватися в суперечки на теми, які нам нав’язують ззовні. Проте йдучи на реформи в освіті, потрібно:

 1) чітко усвідомлювати причини незадовільного стану в освіті,

 2) бути впевненими, що реформи покращать ситуацію, а не погіршать її,

3) мати адекватні уявлення про експертний потенціал та фінансові ресурси, які дозволять досягти поставленої  мети.

В іншому разі не варто розпочинати широкомасштабні реформи. Не змарнуємо шанс! 

Юрій Федорченкокандидат філософських наук,

незалежний освітній аналітик-консультант

Експертне обговорення чи профанація?
Експертне обговорення чи профанація?

До питання обговорення освітньої реформи: передумови та умови повноцінного експертного обговорення.

Триває жваве  обговорення тих змін, які мають місце в освіті, зокрема у вищій освіті. МОН пропонує освітнім експертам активно долучатися до обговорення питань, що стосуються освітньої реформи. Попередні обговорення та наради викликають чисельні нарікання та занепокоєння. Сьогодні з усією очевидністю постала проблема інституціоналізації   експертного середовища. Особливо це важливо з огляду на те, що в Україні до останнього часу був відсутнім феномен професійного освітнього консалтингу. Ми не можемо не усвідомлювати того, що в умовах патерналістського суспільства експертне обговорення має постійну тенденцію до переходу в профанацію. Так звані онлайн-наради експертів, які багато в чому нагадують селекторні наради керівника району  з головами колгоспів, не лише справляють неприємне враження на багатьох експертів, але й навряд чи можуть задовольнити керівництво МОН, яке ініціює такі наради. Вочевидь є актуальними питання стосовно природи самого експертного обговорення (дискусії), умов можливості останнього, розуміння феномену незалежного освітнього експерта, а це вже піднімає питання про потребу формування повноцінного ринку освітнього консалтингу в Україні, в світлі тих змін, які пропонує новий Закон “Про вищу освіту”.

1. Потрібні незалежні освітні експерти. 

Повноцінне експертне обговорення не є можливим без запиту суспільства на таке обговорення, а такий запит передбачає потребу конкретного замовника в послузі саме незалежного освітнього експерта (аналітика-консультанта) чи незалежної освітньої агенції. До цього часу такого попиту не спостерігалося. В корумпованому суспільстві, в державі з корумпованими державними інституціями запит на послуги незалежного освітнього консультанта відсутній, бо, як влучно зауважують окремі дотепники, від такого незалежного консультанта та його консультацій нічого не залежить. В корумпованому суспільстві часто потрібні послуги не консультанта, а посередника в корупційних оборудках.  

Новий закон “Про вищу освіту” відкриває шлях до становлення феномену професійного освітнього консалтингу в Україні, зокрема закон передбачає діяльність незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, такі агенції мають отримувати акредитацію  в Національному агентстві з забезпечення якості вищої освіти та орієнтуватися в своїй діяльності на ті норми, які визначає Європейська асоціація з забезпечення якості вищої освіти. Певна неоднозначність норм Закону дозволяє варіативно трактувати окремі його положення, зокрема наступне положення: “система забезпечення вищим навчальним закладом якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) за його поданням оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти” (Закон України “Про вищу освіту” ст.16). Це положення фактично дозволяє Національному агентству шляхом запрошення експертів здійснювати оцінювання забезпечення вищим навчальним закладом якості освітньої діяльності та якості вищої освіти без незалежних установ (агенцій), законодавець не наважився визначити таке право виключно за незалежними агенціями. Фактично, це своїм наслідком може мати те, що Національне агентство перебере на себе частину функцій МОН, зі старими практиками, які справедливо підозрювали в значній корумпованості. Незалежні агенції можуть зайняти маргінальне становище в новій системі чи квазісистемі противаг. 

Потрібно розуміти, що в новому Законі “Про вищу освіти” закладені передумови для формування системи противаг у вищій освіті, суб’єктами такої системи мають стати автономні ВНЗ, МОН, Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти та незалежні агенції з забезпечення якості вищої освіти. Така система противаг буде ефективною лише в тому разі, якщо МОН і Національне агентство будуть здебільшого виконувати технічні функції. Національне агентство не повинно займатися оцінюванням ВНЗ, кожного разу запрошуючи експертів чи тримаючи їх в своєму штаті. Фактично, це знівелює всю систему противаг. 

Прозорість акредитації незалежних агенцій Національним агентством та фактична роль незалежних агенцій в оцінювані діяльності ВНЗ стане показником того, чи стали незалежні освітні експерти (агенції) в Україні  самостійними суб’єктами в новій системі противаг у вищій освіті, чи їх роль полягатиме в легалізації корупційних схем та участі в так званих експертних обговореннях, які будуть звичайною профанацією  та грою на публіці. 

Повноцінне експертне обговорення освітньої тематики передбачає кваліфікованого освітнього експерта. Хто такий освітній експерт (аналітик-консультант)? Якими знаннями та навиками має володіти людина для того, щоб постати перед спільнотою саме освітнім аналітиком-консультантом, а не просто людиною, яка може дотепно висловлюватися з певних питань та виражати занепокоєння? 

На освітнього експерта (аналітика-консультанта) у нас не навчають, відповідного диплома не видають.

Ким є людина, яка називає себе освітнім експертом. У нас, як правило, це людина з певним досвідом педагогічної (управлінської в системі освіти) діяльності, яка готова публічно виражати свою позицію.

По суті, освітній експерт (аналітик-консультант) повинен бути спроможним до системного мислення та володіти аналітичними здібностями, що передбачає: 

  • вміння працювати із статистичними матеріалами, нормативно-правовими документами тощо;
  • здатність розуміти природу соціальних інституцій (систем);
  •  спроможність до порівняльних досліджень системи освіти власної країни та провідних  зарубіжних країн;
  •  володіння навичками прогнозування перебігу соціальних процесів. 

2. Феномен експертного обговорення.

Спроможність вести повноцінну дискусію, а в ідеалі діалог, є свідченням високої культури мислення, якого досягла та чи інша спільнота. Події кінця минулого та початку цього року засвідчили, що нам бракує мистецтва дискутувати, вміння та бажання чути одне одного. Наслідки цього ми спостерігаємо сьогодні. Нам знадобиться ще багато часу для того, щоб оцінити всі ті події, які з нами сталися.

Дискусія передбачає певні процедури та правила, які приймаються учасниками з певною одностайністю.

1. В дискусії особа учасника дискусії визнається недоторканною, дискусія ведеться стосовно положень, а не особи, яка запропонувала положення для обговорення.

2. Компетентність учасника дискусії (експерта) визначається його спроможністю вести дискусію, його спроможністю аргументувати та контраргументувати, тобто компетентність визначається в ході дискусії, а не перед дискусією чи поза дискусією.

3. Дискусія не знає та не визнає ієрархії осіб: жоден з учасників обговорення (дискусії) не може мати переваг перед іншим. Відповідно,   експертне обговорення (дискусія) з освітніх питань  не може відкриватися з виступу політичних чи урядових (владних) осіб (керівників МОН), право на першість яких  визначається їхнім суспільним статусом.

4. Дискусія розгортається  за певною  процедурою: від обговорення концептуальних питань до обговорення конкретних питань; черговість виступів диспутантів визначається готовністю диспутанта долучитися до дискусії з даного питання, у разі одночасного прагнення кількох учасників висловитися, черговість виступів визначається за однією з формальних ознак.

5. Експерт повинен мати рівний з іншими доступ до всіх площадок експертного обговорення; площадки експертного обговорення мають бути нейтральними.

6. Дискусія має певні часові рамки та обмеження, кожен учасник має право на рівну з іншими тривалість виступу: тривалість виступу особи не визначається її суспільним статусом.

7. Головувати під час обговорення (дискусії) має особа, яка особисто не бере участі в дискусії та прямо не є зацікавленою в результатах дискусії як автор чи як опонент запропонованого до обговорення проекту (документу).  Зусилля головуючого мають бути сконцентровані на забезпеченні дотримання процедури дискусії.

8. Головуючий має обов’язок стосовно особи, яка грубо порушує формальні правила проведення дискусії, застосувати послідовно наступні форми впливу: зауваження, попередження, повторне попередження, позбавлення права виступу в ході даної дискусії, видалення з приміщення за згоди більшості, недопущення до участі в наступній дискусії на даній площадці (один раз) за згоди більшості. Головуючий, який нехтує своїми обов’язками, може бути замінений іншою особою в ході дискусії простою більшістю голосів учасників дискусії.

9. Учасник дискусії може звертатися з зауваженнями стосовно процедури дискусії до головуючого і лише до головуючого.

10. Учасник дискусії (група учасників дискусії) не може визначати для інших учасників формат дискусії, тип та характер висловлювань та запитань; спроба такого визначення розглядається як спроба порушення недоторканності особи учасника дискусії.

Дані положення звісно потребують свого практичного втілення. Таке поступове втілення може розпочатися лише за умови прагнення освітніх експертів грати за чіткими правилами, а це відповідає інтересам переважної більшості експертів, та в ході проведення обговорень, які будуть орієнтуватися на дані положення. Не можна навчитися плавати, не зайшовши у воду! 

3. Задіяти експертний потенціал.

Дотримання правил та процедур дискусії може забезпечити повноцінне проведення самого обговорення, проте саме обговорення без отримання конкретних результатів та їх втілення будуть залишатися лише інтелектуальною грою і, по суті, профанацією.

Незалежні освітні експерти мають бути мотивовані до участі в експертних обговореннях.  Експертне обговорення має визначатися як місце формування експертних груп та майданчиком, на якому формуються передумови для становлення професійного освітнього консалтингу в країні: укладення угод та контрактів між незалежними освітніми експертами (консалтинговими агенціями) та замовниками їх послуг (МОН, ВНЗ).  

Неможливо підходити до масштабних реформ системи освіти, не спираючись при цьому на потужний експертний потенціал. Експертну підтримку Україні могли б надати західні консалтингові компанії, які спеціалізуються на освітньому консалтингу, однак та обставина, що такі компанії фактично не працювали раніше на українському освітньому квазіринку  в силу значної корумпованості останнього, не дозволяє сподіватися на те, що західні консалтингові компанії зможуть ефективно нам допомогти в реформуванні системи освіти. Ми маємо розуміти, що ми не дуже добре розуміємо наших європейських партнерів, навіть намагаючись їх зрозуміти, європейські ж партнери не лише нас погано розуміють, а й часто навіть не намагаються нас зрозуміти, будучи готовими лише виступати в ролі вчителів.  Розраховувати за таких обставин ми можемо, на жаль, лише на внутрішній потенціал. Публічні експертні обговорення мають виявити такий потенціал. Однак уряд має зрозуміти, що без фінансування роботи експертів ефективні реформи в освіті не є можливими. Економлячи на експертах, країна понесе втрати в майбутньому, які будуть вимірюватися щонайменше сотнями мільярдів; прорахунки реформ в освіті будуть давати про себе знати протягом багатьох десятиліть. Найдорожчу ціну країни платять саме за нерозважливу освітню політику.

Держава та МОН не може покладатися виключно на ініціативу громадських організацій, які до цього часу фактично виконують функції освітнього консалтингу. Ми не можемо не розуміти, що громадські організації є вартовими суспільства, і в цьому статусі вони мають в майбутньому наглядати за діяльністю всіх суб’єктів нової системи противаг в освіті, і зокрема за незалежними агенціями. Значна частина тих, хто сьогодні працює в громадських організаціях, за інших обставин могли б працювати в царині професійного освітнього консалтингу. Проте до цього часу багато молодих людей могли реалізуватися  лише на ниві роботи в громадських організаціях; в майбутньому багато, хто з них  зможе почати професійно займатися консалтинговою діяльністю, можливо навіть не пориваючи з роботою в громадських організаціях. Проте потрібно розуміти, що професійна консалтингова діяльність і діяльність громадських організацій далеко не одне і те ж.  Проте сьогодні професійний освітній консалтинг і громадські організації мають об’єднати свої зусилля.

За теперішніх умов площадкою для експертного обговорення має стати МОН. В першу чергу керівництво МОН має бути зацікавленим в проведенні повноцінних експертних обговорень; присутність керівників МОН на таких обговореннях є не лише бажаною, але й конче необхідною. Експерти мають бути впевнені в тому, що їхні рекомендації адекватно сприймаються керівниками МОН, від яких значною мірою залежить реформування освіти.

Повноцінні експертні обговорення можуть відбуватися кожні два тижні в приміщенні МОН. Розпочати можна і потрібно з обговорення правил та процедур проведення дискусії. На таку експертну площадку повинен мати можливість потрапити кожен, хто позиціонує себе освітнім експертом, проте залишитися має той, хто  зможе підтвердити свою компетентність в ході дискусії. Усунення від експертного обговорення випадкових людей, які не зацікавлені в конструктивній роботі, формально описано в пункті восьмому другої  частини цієї статті.

Максимально публічний характер експертних обговорень з широким висвітленням такого обговорення в засобах масової інформації, зокрема на телебаченні є дуже важливим. Публічний характер експертних обговорень може бути використаний при формуванні Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти. Бажано, щоб перший склад Національного агентства був сформований виключно з числа незалежних експертів, яким ВНЗ та інші суб’єкти, які мають право представництва в Національному агентстві, делегують право представляти їх. Публічний та регулярний характер експертних обговорень дозволить всім зацікавленим суб’єктам шляхом рейтингового голосування за певною процедурою в кожній категорії представництва визначити можливих членів майбутнього колегіального органу з числа незалежних освітніх експертів. Далеко не всі незалежні експерти можуть  погодитися увійти до складу Національного агентства. Багато з незалежних освітніх експертів можуть бачити своє професійне майбутнє таким, що буде пов’язаним виключно з діяльністю незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, а відповідно не захочуть чи не зможуть увійти до складу Національного агентства.  Неприпустимо створювати нежиттєздатне Національне агентство непродуманим  застосуванням принципу представництва в ньому та за непрозорої процедури формування колегіального органу.

Сьогодні ми маємо унікальний шанс провести системні та структурні реформи в освіті. Цьому сприяє політична ситуація в країні, яка визначена останніми президентськими та парламентськими виборами.

Сьогодні ми можемо зайнятися реальними реформами, а не втягуватися в суперечки на теми, які нам нав’язують ззовні. Проте йдучи на реформи в освіті, потрібно:

 1) чітко усвідомлювати причини незадовільного стану в освіті,

 2) бути впевненими, що реформи покращать ситуацію, а не погіршать її,

3) мати адекватні уявлення про експертний потенціал та фінансові ресурси, які дозволять досягти поставленої  мети.

В іншому разі не варто розпочинати широкомасштабні реформи. Не змарнуємо шанс! 

Юрій Федорченкокандидат філософських наук,

незалежний освітній аналітик-консультант

21.11.2014
Юрій Федорченко
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Володимир Ковтунець
Опубліковано 23.11.2014 в 19:15
Все правильно сказано. Але головне лишилось за межами статті.
Для проведення реформ потрібні не так абстрактні експерти, як:
1) дослідження стану освіти і проблем;
2) дослідження стану системи і її здатності до проведення реформ.
Ніяких системних досліджень освіти в Україні не проводиться. Для всіх, хто працює над проектами документів, це - найбільша трудність. Тому що мати інтуїтивне розуміння проблеми - то одне, а мати аргументи, підкріплені доказами, - зовсім інше.
Експертами з питань освіти в західних державах стають вчені, які своїми дослідженнями заслужили це право.
Автор: Юрій Федорченко
Опубліковано 24.11.2014 в 08:30
Пане Володимире, дякую за ваші слушні зауваження. Дійсно, в західному суспільстві освітніми експертами стають вчені, авторитет яких ґрунтується на їх академічних здобутках, які вже знайшли своє втілення в життя. Західні університети не відірвані від потреб та запитів суспільства. Саме західне суспільство є замовником того інтелектуальног о продукту, який пропонують західні університети. Ми ж маємо іншу ситуацію, за якої академічне життя в наших університетах мало корелює з реальними запитами суспільства: одне покоління академічних вчених відтворює наступне покоління, часто керуючись при цьому лише вузько корпоративними уявленнями. За таких умов суспільно вагомий інтелектуальний продукт постає не завдяки, а всупереч існуючим умовам. Для того щоб ми отримали нову ситуацію, ми маємо докорінно реформувати саму систему вищої освіти. Однак проблема полягає в тому, що реформи в освіті дають про себе знати лише за кілька десятиліть. Тобто ми перебуваємо в своєрідному колі: для того щоб провести реформи нам потрібні експерти, але для того щоб мати експертів світового рівня, нам спочатку потрібно провести реформи системи освіти та інших суспільних сегментів. В статті свідомо не розглядалися піднятті вами питання, оскільки її метою було дати певні поради практичного характеру в умовах сьогоднішнього дня, які, по-перше, дозволили б бодай якось забезпечити проведення обговорень освітньої реформи, які вже тривають та мало кого можуть задовольнити, по-друге, дозволили б виявити той експертний потенціал, який ми реально маємо. Отже, ми маємо виявити повною мірою експертний потенціал та максимально його задіяти при проведенні освітньої реформи.
Автор: Андрій
Опубліковано 03.12.2014 в 15:43
Колеги, вибори відбулися. Кабінет Міністрів сформовано. Можливо, тепер таки доцільно провести системні дослідження - ті, яких так бракує?! Адже: 1) систематичний проектний поспіх не робить процес реформування більш ефективним; 2) оцінювати ефективність буде знов неможливо. Відсутні маркерні зони – похідний стан тої чи іншої складової що змінюємо, та комплексної зміни, як наслідку.
Моє розуміння першочергових кроків: Призупиняємо прийняття концепції. Приймаємо рішення і запроваджуємо комплексне системне дослідження. Протягом 4-6 місяців проводимо системний, комплексний аналіз функціонування всіх секторів освіти, з урахуванням взаємодії і взаємозв’язків всіх зовнішніх і внутрішніх учасників, які впливають, як один на одного, так і на систему освіти в цілому. По результатах, розробляємо (доробляємо) карту реформ із чітким її обґрунтуванням для експертного середовища і для громади в цілому. В той же час, результатом отримаємо інструмент поточного моніторингу запровадження цих реформ. Дане дослідження також мало б визначити причинно-наслід кові зв’язки між проблемними зонами, щоб сформувати ефективні механізмиі черговість їх розв’язаня.
На мою думку для цього достатньо політичного рішення на рівні МОН та узгодження з кабміном.
Існуюче експертне середовище, думаю із задоволенням долучиться до розробки технічного завдання на таке дослідження і колективно, зможе відпрацювати інструментарій. Єдине, проводити дослідження мають консорціум з агенцій, щоб отримати чистий результат.
Для формування інструментарію такого дослідження, достатньо якісних досліджень і експертних обговорень які вже окреслили на сьогодні проблемні зони.
Для формування стратегії і дорожньої карти бракує і статистичної інформації. Частина з неї на сьогодні взагалі не збирається, інша – осідає на рівні місцевих громад, де не завжди ефективно опрацьовується і відповідно, не сприяє ефективному управлінню і реформуванню системи. Для її забезпечення, переконаний, достатньо на рівні міністерства провести ревізію даних які збираються і сформувати перелік інформації якої бракує. Для останньої – чітко сформувати обґрунтування для збору із зазначенням зони її використання ( як і на що вона може впливати).
Ресурсом для такого дослідження може стати державне замовлення, але як поза конкурсний проект, на підставі нагальної в ньому потребі, в рамках Наказу МОН № 1299 від 12 листопада - конкурсний відбір науково-технічн их проектів за державним замовленням на науково-технічн у продукцію (далі – Конкурс), виконання яких розпочнеться у 2015 році за рахунок загального фонду державного бюджету.
Питання – чи буде у нас на рівні МОН на це політична воля?!
Готовий увійти в групу з формування ТЗ на дослідження та долучитись до організації його проведення. Маю певне бачення як це може бути організовано.

P.S. колеги, я просто благаю всіх нас, будь яку пропозицію до реформування формувати і розглядати, виключно виходячи з потреб наших дітей і перспектив реального розвитку здорового і морального суспільства! Україна має свою унікальну долю, роль в світі і здатність дійсно бути людиноцентрован ою країною. Свобода фізична, духовна і душевна має буди збережена в дітях, які потрапляють в систему освіти. Ми маємо зробити цю систему високоморальною і фаховою, орієнтованою сприянню розвитку дітей та молоді.
З повагою,
Андрій Горський
Автор: Ольга Коноваленко
Опубліковано 23.11.2014 в 18:31
Уникнути профанації - це найголовніше. Та заангажованість , нажаль,перекрес лює усі щирі поривання.
Автор: Олена Князева
Опубліковано 23.11.2014 в 18:30
Гарна стаття. Про необхідність створення експертних аналітичних груп Владимир Белый говорив і писав ще навесні. Експерти навесні надсилали листи в МОН з аргументованою вимогою не впроваджувати нові програми у 6 класи. Всі кроки треба починати з професіональног о обговорення. Час показує, що досі МОНу це не треба було. Щось змінилося? Нові кадри? Дали отмашку? Відчули силу нового вітру?
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 23.11.2014 в 15:33
Гарно поставлено надзвичайно АКТУАЛЬНУ для новітньої України ПРОБЛЕМУ: або ми так і залишаємося у феєрверках "всенародних" обговорень як носії "совецької" традиції окозамилювання, або беремося за створення механізмів ЕКСПЕРТНОЇ РОБОТИ на актуальні для країни виклики. У перехідні періоди більшість ніколи нічого гарного не пропонувала. Правою завжди виявлялася меншість і краще, щоб нею була не напівкримінальн а пасіонарність, а доречна часу експертна мудрість.
Автор: Alexander Kopeliovi
Опубліковано 22.11.2014 в 21:57
Правильно, но слишком длинно. Короче сказал Чехов: участвуют в обсуждениях, потому что хочут свою образованность показать.
Автор: Олена Малахова
Опубліковано 21.11.2014 в 22:32
Дякую! Дуже вчасні і доречні міркування! Якраз 15 грудня організовуємо у Харкові громадське обговорення Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 року, використаємо у підготовці іході дискусії.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews