Укр Рус

Дата: 16.12.2017

Підписка на новини

Голосування

Утвердження цінностей академічної доброчесності є наріжним каменем нової освіти України.
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
  • Голосів: (0%)
Всього голосів:
Перший голос:
Останій голос:
Назад
 
Powered by Sexy Polling
 

Про ситуацію довкола формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти

Автор:
Юрій Федорченко
Опубліковано
14.06.2015

Створення Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) можна розглядати як один із найважливіших кроків реформи вищої освіти. Разом з тим безпосередній процес формування НАЗЯВО як колегіального органу вже викликав багато нарікань та взаємних звинувачень. Питання формування НАЗЯВО розглядається у відриві від питання про забезпечення умов для формування незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. 

Ситуація довкола формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти певною мірою віддзеркалює загальний стан з реформою вищої освіти. Було багато очікувань, пов’язаних з формуванням нового органу, однак поки-що ми маємо  загальне незадоволення та взаємні звинувачення. Кульмінацією останніх подій довкола формування НАЗЯВО стала заява Міністерства освіти і науки з приводу виборів до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 08.06.2015 р. 

В заяві було дано оцінку проведеним виборам до НАЗЯВО, зокрема було піддано жорсткій критиці процедуру обрання членів НАЗЯВО від приватних ВНЗ, роботодавців та національних академій наук. Жодним чином заява не торкається процедури обрання членів НАЗЯВО від студентства, в порушенні якої опоненти звинувачують МОН. В заяві окремо обговорено постать одного з обраних членів колегіального органу (НАЗЯВО). У підсумку зазначено, що МОН не може погодитися з результатами проведених виборів та пропонуватиме Кабінетові Міністрів України й Верховній Раді України внести зміни до Закону України “Про вищу освіту”. МОН вважає, що зміни мають стосуватися визначення формальних вимог до членів Національного агентства, опис процедури виборів та розширення переліку асоціацій роботодавців України, що мають право делегувати своїх представників. 

Про те, що Закон України “Про вищу освіту” є недосконалим та суперечливим, зокрема стосовно положень щодо НАЗЯВО та розділу V у цілому, говорилося вже неодноразово. На жаль, своєчасної реакції на зауваження експертів не було. І лише зараз МОН вирішив відреагувати на ситуацію. Однак постає питання наскільки пропозиції МОН є слушними та достатніми? Чи ліквідують вони ті причини, які породжують сьогоднішню ситуацію. Чи не є сама оцінка МОН ситуації такою, що вказує на нерозуміння в самому міністерстві ситуації, яка склалася не лише з формуванням НАЗЯВО, а й з реформою системи вищої освіти в цілому?   

Як видається, причини ситуації, що склалася, полягають не в тому, що несподівано всі порушили процедури та недотрималися правил. Ситуація була прогнозованою та не викликала здивувань у тих експертів, які ґрунтовно займаються даним питанням. Дивним є не те, що обрання членів НАЗЯВО перетворилося в публічний скандал, зі з’ясуванням стосунків у публічній площині. Дивним є те, як цю ситуацію не передбачили у владних коридорах.

На жаль, ми знову є свідками пояснень, які зводяться до  того, що причини нібито лежать виключно в площині, яку можна пов’язати з людським фактором. Ось, мовляв, має місце змова ректорів “нерейтингових” приватних ВНЗ, ось погано поставилися до важливої події в національних академіях наук, ось роботодавці взагалі довільно призначили своїх представників. Виходить так, що всі нібито навколо винуваті. При всьому цьому не помічають глибинних причин проблеми, а звідси і недостатність запропонованих заходів для її вирішення. Проблема не в тому, що погано провели з’їзди та порушили процедуру обрання. Проблема полягає в тому, що сам колегіальний орган (НАЗЯВО) з тими повноваженнями, які він отримає, та за відсутності важелів, які б запобігали зловживанням з його боку, викликає особливу стурбованість у багатьох зацікавлених стейкхолдерів, зокрема керівників вищих навчальних закладів. І через те саме обрання перетворюється в боротьбу за виживання для вищих навчальних закладів. Бо від рішень НАЗЯВО буде залежати доля сотень вищих начальних закладів, доля великої армії науково-педагогічних працівників та університетського менеджменту. Майже ні в кого  немає бодай якоїсь впевненості в тому, що їх доля буде залежати від чесних та прозорих рішень НАЗЯВО, які будуть ґрунтуватися на незалежних експертних висновках. Звідси і певна недовіра та взаємні звинувачення. Потрібно покласти край чварам та шукати конструктивний вихід з ситуації. Такий вихід буде передбачати і зміни в Законі України “Про вищу освіту”. Потрібно розуміти, що просто так скасувати результати виборів до НАЗЯВО в законний спосіб не можна. Звісно, завжди можна знайти привід до скасування, проте це навряд чи буде сприяти зростанню довіри в освітянській спільноті. 

Вибори до НАЗЯВО засвідчили певний реальний стан справ у вищій освіті в цілому, і цей стан не зміниться від того, що будуть поспіхом скасовані результати виборів та проведені нові вибори, навіть за умов тих змін, які пропонує МОН. Іноді доводиться чути зауваження, що у Грузії тричі розпускали відповідний орган. Досвід Грузії, в контексті останніх подій та призначень, стає нам особливо цікавим. Можна тут лише зазначати, що Грузія свого часу пішла на серйозні системні реформи в країні в цілому, і навіть  за таких умов, доводилося йти на радикальні кроки. Невже ми лише перерозподіливши функції між двома суб’єктами (МОН та НАЗЯВО) сподіваємося щось якісно змінити в системі вищої освіти? Невже ми, дійсно, вважаємо, що проблема лише в людях, які щось не так роблять та в незначних недоліках Закону “Про вищу освіту”. Так, людський фактор не можна не враховувати, однак і переоцінювати його теж не варто.  

Найбільше побоювання у всіх стейкхолдерів викликає та обставина, що НАЗЯВО може швидко перетворитися на ще одну корупційну структуру. Це побоювання поділяють як наукові-педагогічні працівники та керівники  ВНЗ, так і керівництво МОН. Свідченням останнього є текст заяви МОН, в якому МОН вказує на небезпеку того, що  “вся недовіра до вітчизняної системи підготовки й захисту дисертацій неминуче перейде до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти”, однак таку небезпеку МОН вбачає саме в так званих “старих-нових обличчях”. Чи можна з цим погодитися? Так, однак лише частково. 

МОН мав право зробити ту заяву, яку він зробив. Більш того, на таку заяву МОН можна було очікувати. Разом з тим ми маємо визнати, що МОН взагалі не повинно втручатися у справи НАЗЯВО, зокрема стосовно обрання членів НАЗЯВО. Також потрібно дати окрему оцінку процедурі та безпосередньому процесу обрання членів НАЗЯВО від студентства. Разом з тим про ту ситуацію, яка складається довкола формування НАЗЯВО, попереджували давно. МОН не сприяв і не сприяє зміні ситуації щодо формування нової системи моніторингу у вищій освіті. І тому теперішні заяви МОН викликають у багатьох лише скепсис. Справа не в конкретних персоналіях, як то намагається нам пояснити МОН, справа в нерозумінні завдань сьогоднішнього дня. 

На жаль, помітне абсолютне нерозуміння керівництвом МОН свого місця в умовах реформування вищої освіти. Питання полягає не в тому, щоб передати псевдо-автономним ВНЗ всі права, включно з правом знущання над викладачами, закликавши останніх на “останній бій”. Мова має йти про формування такої системи противаг у вищій освіті, за якої викладачі будуть викладачами, а не героями та позивачами до суду. Мова йде про формування такої системи противаг у вищій освіті, за якої обрання членів НАЗЯВО не буде перетворюватися на боротьбу за виживання вищих навчальних закладів та пошук додаткових важелів для боротьби, яка далеко не завжди в майбутньому може бути чесною. Система противаг у вищій освіті має бути доволі проста. ВНЗ мають отримати всі права, якими користуються європейські ВНЗ, та нести повну відповідальність за їх реалізацію. Незалежні агенції мають здійснювати моніторинг діяльності ВНЗ та готувати відповідні висновки, на основі таких висновків НАЗЯВО та МОН мають ухвалювати відповідні рішення, зокрема щодо фінансування ВНЗ. Однак чи є така система комусь потрібною? Адже вона обмежує свавілля університетського менеджменту та можливості для зловживання НАЗЯВО та МОН. Тому МОН зручніше та цікавіше боротися з окремими ректорами та персоналіями. Однак саме такий підхід відкриває шлях до зловживань. Не до боротьби слід закликати, а до побудови ефективної системи моніторингу, фінансування та управлінських рішень. Формування НАЗЯВО і має лежати саме в площині побудови такої ефективної системи. Як цього можна не розуміти!? Як можна процес побудови ефективної системи підміняти постійним з’ясуванням стосунків. 

Говорячи про формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти, ми забуваємо про те, що створення НАЗЯВО є лише формуванням колегіального органу, який в своїй роботі має спиратися на висновки, які мають бути підготовлені незалежними експертами за результатами освітнього моніторингу. Ми вже майже не згадуємо про нагальність забезпечення всіх умов для формування незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Так, створення НАЗЯВО ми можемо розглядати як один з кроків по забезпеченню таких умов, адже незалежні агенції мають отримати свою акредитацію саме в НАЗЯВО. Проте, звісно, потрібно розглянути докладно всі необхідні умови для формування незалежних агенцій. Окремо потрібно також працювати над питаннями, які безпосередньо стосуються розбудови системи освітнього моніторингу в країні, який і мають здійснювати незалежні агенції. При здійсненні освітнього моніторингу та підготовки висновків незалежні агенції мають спиратися на ті стандарти та рекомендації, які вже існують та визначають підходи при забезпеченні якості в Європейському просторі вищої освіти. 

Президент Європейської мережі із забезпечення якості вищої освіти Крістіан Тюн вже у 2005 році в передмові до звіту “Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти” говорив про даний звіт як про перший крок на шляху до створення загальноприйнятої системи цінностей, сподівань та зразкової практики щодо якості та її забезпечення різними установами та агенціями на всьому європейському просторі вищої освіти. Тобто мова, насамперед, йде про формування системи цінностей на європейському просторі вищої освіти. Найвищою цінністю на європейському просторі є людина. 

Самі незалежні агенції з забезпечення якості вищої освіти мають відповідати певним стандартам, що визначені в частині третій звіту “Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти”. Так, незалежні агенції повинні мати офіційний статус та бути визнані відповідним компетентним державним органом. Власне кажучи, у нашому випадку мова має йти про отримання акредитації в НАЗЯВО. Незалежна агенція повинна мати повний юридичний статус, що, звісно, суттєво обмежує можливості незалежних експертів долучатися до незалежного освітнього моніторингу. Однак варто враховувати те, що здійснення повноцінного освітнього моніторингу на постійній основі можливе лише спільнотою, яка має в своєму розпорядженні значні людські,  технічні, інституційні та фінансові ресурси. Питання ресурсів тісно пов’язано з питанням незалежності агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Питання незалежності агенцій є ключовим питанням в роботі таких установ. Це питання є одним із тих питань, на яке особливу увагу звертає Європейська асоціація з забезпечення якості вищої освіти. Питання незалежності агенцій є питанням довіри до їх висновків. Отже, мова йде про забезпечення умов незалежності агенцій  з забезпечення якості вищої освіти. 

Головне питання, яке нас має цікавити полягає в пошуку шляхів виходу з ситуації, що склалася сьогодні. Насамперед, зазначимо дещо щодо пропозицій МОН, а саме щодо необхідності законодавчого визначення формальних вимог до членів Національного агентства, опису процедури виборів та розширення переліку асоціацій роботодавців України, що мають право делегувати своїх представників. Такі пропозиції можуть стати предметом обговорення, однак окрім можливих зауважень щодо адекватності таких пропозицій самих по собі, варто зазначити, що вони не зможуть радикально змінити ситуацію. Потрібно розглянути доцільність призначення членів НАЗЯВО від студентства. За теперішніх умов краще буде відмовитися від цього, бо так чи інакше ми будемо зустрічатися з постійними спробами маніпулювати подібним виборами членів НАЗЯВО від студентства.  Ми не повинні в даному питанні кивати на закордонний досвід, оскільки, на жаль, рівень очікувань та бажань наших студентів поки-що викликає лише непрості запитання. Дані соціологічного дослідження "Реформа вищої освіти: погляд студентів та експертів", які 10 червня були презентовані Фондом "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, засвідчили невтішну ситуацію. Звісно, можна вдатися до популістських міркувань про високу свідомість наших студентів. Однак дані дослідження свідчать про інше. За  таких умовах ми просто граємося в демократію.  

Зміни до Закону України “Про вищу освіту” мають бути значно серйознішими, ніж ті зміни, які пропонує МОН. Насамперед, потрібно переглянути перелік тих повноважень, які має НАЗЯВО. А такий перегляд неможливий без радикальної відмови держави від тотального контролю за діяльністю ВНЗ, можливість якого багато в чому залишив і новий Закон “Про вищу освіту”.   

Так, потрібно переглянути доцільність того, що НАЗЯВО безпосередньо має займатися аналізом якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів. Такий аналіз мають здійснювати незалежні освітні аналітики, які мають бути співробітниками незалежних агенцій  з забезпечення якості вищої освіти. Саме НАЗЯВО не буде спроможним здійснювати ефективний моніторинг та аналіз діяльності вищих навчальних закладів. Отже, мова може йти лише про декларування такої роботи, а не ефективне її здійснення. Фактично, дана норма Закону відтворює ту практику, яка існує сьогодні. Незначний штат співробітників НАЗЯВО не буде спроможний здійснювати постійний моніторинг діяльності вищих навчальних закладів. Власне, сьогодні на відповідну ситуацію вказують керівники МОН. Таку роботу має здійснювати не два десятки співробітників відповідного підрозділу МОН, а кілька сотень освітніх аналітиків. Це буде під силу робити лише кільком потужним незалежним установам з відповідним штатом. 

Особливо важливим є переосмислення положення пп.3 п.1 ст. 18 Закону України “Про вищу освіту”, згідно якого НАЗЯВО проводить ліцензійну експертизу, готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності. Таку роботу мають здійснювати незалежні агенції з забезпечення якості вищої освіти. Підготовка будь-яких експертних висновків має бути передана саме незалежним агенціям. НАЗЯВО має лише ухвалювати відповідні рішення на основі тих експертних висновків, які готуються незалежними агенціями. Це дозволить уникнути зловживань зі сторони НАЗЯВО та забезпечить відповідну прозорість у роботі НАЗЯВО. Важливо, щоб суб’єкт, який ухвалює рішення, спирався на висновок незалежного від нього суб’єкта. Та обставина, що саме НАЗЯВО, згідно пп.10 п.1 ст. 18 Закону України “Про вищу освіту”, здійснює акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, не перетворює останні на залежні від НАЗЯВО. Тут питання полягає виключно в прозорості вимог щодо акредитації незалежних установ. 

П.п. 9 п.1 ст. 18 Закону України “Про вищу освіту” також потребує свого переосмислення. НАЗЯВО має бути позбавлено повноваження здійснювати акредитацію спеціалізованих  вчених рад та контролювати їх діяльність. По-перше, потрібно переглянути саму практику існування спеціалізованих вчених рад, потрібно перейти від постійно діючих спеціалізованих вчених рад до тимчасових комісій. Практика постійно діючих спеціалізованих вчених рад вже давно себе дискредитувала. По-друге, саме незалежні агенції мають здійснювати моніторинг відповідної діяльності вищих навчальних закладів, зокрема пов’язаних з прозорістю та ефективністю процедури захисту дисертацій.  

Потрібно на законодавчому рівні посилити позиції незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, відклавши введення в дію відповідних статей Закону “Про вищу освіту” про незалежні агенції на час формування незалежних агенцій. Потрібно забезпечити умови для формування незалежних агенцій, зокрема мова йде про державну підтримку на початковому етапі становлення незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Без мережі незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти не можна буде вибудувати ефективну систему моніторингу, фінансування та управлінських рішень у вищій освіті. 

Процес формування НАЗЯВО мав би відбуватися паралельно з процесом формування умов для становлення мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Саме на це потрібно звернути увагу. Врешті-решт ми маємо зрозуміти, що у формуванні НАЗЯВО без формування мережі незалежних агенцій немає жодного сенсу. Звісно, рано чи пізно в цьому переконаються всі, проте сьогодні відбувається банальне марнування часу та непрозора підкилимна боротьба, в якій кожен намагається щось виграти. Переможців у цій боротьбі не буде, а в програші виявляться всі! 

Закон України “Про вищу освіту” http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 

Заява Міністерства освіти і науки України з приводу виборів до

 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 08.06.2015р. http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2015/06/08/zayava-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-z/ 

Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості освіти в Європейському просторі вищої освіти. – К.: Ленвіт, 2006. – 35 с. 

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

Про ситуацію довкола формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти
Про ситуацію довкола формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти

Створення Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) можна розглядати як один із найважливіших кроків реформи вищої освіти. Разом з тим безпосередній процес формування НАЗЯВО як колегіального органу вже викликав багато нарікань та взаємних звинувачень. Питання формування НАЗЯВО розглядається у відриві від питання про забезпечення умов для формування незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. 

Ситуація довкола формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти певною мірою віддзеркалює загальний стан з реформою вищої освіти. Було багато очікувань, пов’язаних з формуванням нового органу, однак поки-що ми маємо  загальне незадоволення та взаємні звинувачення. Кульмінацією останніх подій довкола формування НАЗЯВО стала заява Міністерства освіти і науки з приводу виборів до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 08.06.2015 р. 

В заяві було дано оцінку проведеним виборам до НАЗЯВО, зокрема було піддано жорсткій критиці процедуру обрання членів НАЗЯВО від приватних ВНЗ, роботодавців та національних академій наук. Жодним чином заява не торкається процедури обрання членів НАЗЯВО від студентства, в порушенні якої опоненти звинувачують МОН. В заяві окремо обговорено постать одного з обраних членів колегіального органу (НАЗЯВО). У підсумку зазначено, що МОН не може погодитися з результатами проведених виборів та пропонуватиме Кабінетові Міністрів України й Верховній Раді України внести зміни до Закону України “Про вищу освіту”. МОН вважає, що зміни мають стосуватися визначення формальних вимог до членів Національного агентства, опис процедури виборів та розширення переліку асоціацій роботодавців України, що мають право делегувати своїх представників. 

Про те, що Закон України “Про вищу освіту” є недосконалим та суперечливим, зокрема стосовно положень щодо НАЗЯВО та розділу V у цілому, говорилося вже неодноразово. На жаль, своєчасної реакції на зауваження експертів не було. І лише зараз МОН вирішив відреагувати на ситуацію. Однак постає питання наскільки пропозиції МОН є слушними та достатніми? Чи ліквідують вони ті причини, які породжують сьогоднішню ситуацію. Чи не є сама оцінка МОН ситуації такою, що вказує на нерозуміння в самому міністерстві ситуації, яка склалася не лише з формуванням НАЗЯВО, а й з реформою системи вищої освіти в цілому?   

Як видається, причини ситуації, що склалася, полягають не в тому, що несподівано всі порушили процедури та недотрималися правил. Ситуація була прогнозованою та не викликала здивувань у тих експертів, які ґрунтовно займаються даним питанням. Дивним є не те, що обрання членів НАЗЯВО перетворилося в публічний скандал, зі з’ясуванням стосунків у публічній площині. Дивним є те, як цю ситуацію не передбачили у владних коридорах.

На жаль, ми знову є свідками пояснень, які зводяться до  того, що причини нібито лежать виключно в площині, яку можна пов’язати з людським фактором. Ось, мовляв, має місце змова ректорів “нерейтингових” приватних ВНЗ, ось погано поставилися до важливої події в національних академіях наук, ось роботодавці взагалі довільно призначили своїх представників. Виходить так, що всі нібито навколо винуваті. При всьому цьому не помічають глибинних причин проблеми, а звідси і недостатність запропонованих заходів для її вирішення. Проблема не в тому, що погано провели з’їзди та порушили процедуру обрання. Проблема полягає в тому, що сам колегіальний орган (НАЗЯВО) з тими повноваженнями, які він отримає, та за відсутності важелів, які б запобігали зловживанням з його боку, викликає особливу стурбованість у багатьох зацікавлених стейкхолдерів, зокрема керівників вищих навчальних закладів. І через те саме обрання перетворюється в боротьбу за виживання для вищих навчальних закладів. Бо від рішень НАЗЯВО буде залежати доля сотень вищих начальних закладів, доля великої армії науково-педагогічних працівників та університетського менеджменту. Майже ні в кого  немає бодай якоїсь впевненості в тому, що їх доля буде залежати від чесних та прозорих рішень НАЗЯВО, які будуть ґрунтуватися на незалежних експертних висновках. Звідси і певна недовіра та взаємні звинувачення. Потрібно покласти край чварам та шукати конструктивний вихід з ситуації. Такий вихід буде передбачати і зміни в Законі України “Про вищу освіту”. Потрібно розуміти, що просто так скасувати результати виборів до НАЗЯВО в законний спосіб не можна. Звісно, завжди можна знайти привід до скасування, проте це навряд чи буде сприяти зростанню довіри в освітянській спільноті. 

Вибори до НАЗЯВО засвідчили певний реальний стан справ у вищій освіті в цілому, і цей стан не зміниться від того, що будуть поспіхом скасовані результати виборів та проведені нові вибори, навіть за умов тих змін, які пропонує МОН. Іноді доводиться чути зауваження, що у Грузії тричі розпускали відповідний орган. Досвід Грузії, в контексті останніх подій та призначень, стає нам особливо цікавим. Можна тут лише зазначати, що Грузія свого часу пішла на серйозні системні реформи в країні в цілому, і навіть  за таких умов, доводилося йти на радикальні кроки. Невже ми лише перерозподіливши функції між двома суб’єктами (МОН та НАЗЯВО) сподіваємося щось якісно змінити в системі вищої освіти? Невже ми, дійсно, вважаємо, що проблема лише в людях, які щось не так роблять та в незначних недоліках Закону “Про вищу освіту”. Так, людський фактор не можна не враховувати, однак і переоцінювати його теж не варто.  

Найбільше побоювання у всіх стейкхолдерів викликає та обставина, що НАЗЯВО може швидко перетворитися на ще одну корупційну структуру. Це побоювання поділяють як наукові-педагогічні працівники та керівники  ВНЗ, так і керівництво МОН. Свідченням останнього є текст заяви МОН, в якому МОН вказує на небезпеку того, що  “вся недовіра до вітчизняної системи підготовки й захисту дисертацій неминуче перейде до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти”, однак таку небезпеку МОН вбачає саме в так званих “старих-нових обличчях”. Чи можна з цим погодитися? Так, однак лише частково. 

МОН мав право зробити ту заяву, яку він зробив. Більш того, на таку заяву МОН можна було очікувати. Разом з тим ми маємо визнати, що МОН взагалі не повинно втручатися у справи НАЗЯВО, зокрема стосовно обрання членів НАЗЯВО. Також потрібно дати окрему оцінку процедурі та безпосередньому процесу обрання членів НАЗЯВО від студентства. Разом з тим про ту ситуацію, яка складається довкола формування НАЗЯВО, попереджували давно. МОН не сприяв і не сприяє зміні ситуації щодо формування нової системи моніторингу у вищій освіті. І тому теперішні заяви МОН викликають у багатьох лише скепсис. Справа не в конкретних персоналіях, як то намагається нам пояснити МОН, справа в нерозумінні завдань сьогоднішнього дня. 

На жаль, помітне абсолютне нерозуміння керівництвом МОН свого місця в умовах реформування вищої освіти. Питання полягає не в тому, щоб передати псевдо-автономним ВНЗ всі права, включно з правом знущання над викладачами, закликавши останніх на “останній бій”. Мова має йти про формування такої системи противаг у вищій освіті, за якої викладачі будуть викладачами, а не героями та позивачами до суду. Мова йде про формування такої системи противаг у вищій освіті, за якої обрання членів НАЗЯВО не буде перетворюватися на боротьбу за виживання вищих навчальних закладів та пошук додаткових важелів для боротьби, яка далеко не завжди в майбутньому може бути чесною. Система противаг у вищій освіті має бути доволі проста. ВНЗ мають отримати всі права, якими користуються європейські ВНЗ, та нести повну відповідальність за їх реалізацію. Незалежні агенції мають здійснювати моніторинг діяльності ВНЗ та готувати відповідні висновки, на основі таких висновків НАЗЯВО та МОН мають ухвалювати відповідні рішення, зокрема щодо фінансування ВНЗ. Однак чи є така система комусь потрібною? Адже вона обмежує свавілля університетського менеджменту та можливості для зловживання НАЗЯВО та МОН. Тому МОН зручніше та цікавіше боротися з окремими ректорами та персоналіями. Однак саме такий підхід відкриває шлях до зловживань. Не до боротьби слід закликати, а до побудови ефективної системи моніторингу, фінансування та управлінських рішень. Формування НАЗЯВО і має лежати саме в площині побудови такої ефективної системи. Як цього можна не розуміти!? Як можна процес побудови ефективної системи підміняти постійним з’ясуванням стосунків. 

Говорячи про формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти, ми забуваємо про те, що створення НАЗЯВО є лише формуванням колегіального органу, який в своїй роботі має спиратися на висновки, які мають бути підготовлені незалежними експертами за результатами освітнього моніторингу. Ми вже майже не згадуємо про нагальність забезпечення всіх умов для формування незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Так, створення НАЗЯВО ми можемо розглядати як один з кроків по забезпеченню таких умов, адже незалежні агенції мають отримати свою акредитацію саме в НАЗЯВО. Проте, звісно, потрібно розглянути докладно всі необхідні умови для формування незалежних агенцій. Окремо потрібно також працювати над питаннями, які безпосередньо стосуються розбудови системи освітнього моніторингу в країні, який і мають здійснювати незалежні агенції. При здійсненні освітнього моніторингу та підготовки висновків незалежні агенції мають спиратися на ті стандарти та рекомендації, які вже існують та визначають підходи при забезпеченні якості в Європейському просторі вищої освіти. 

Президент Європейської мережі із забезпечення якості вищої освіти Крістіан Тюн вже у 2005 році в передмові до звіту “Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти” говорив про даний звіт як про перший крок на шляху до створення загальноприйнятої системи цінностей, сподівань та зразкової практики щодо якості та її забезпечення різними установами та агенціями на всьому європейському просторі вищої освіти. Тобто мова, насамперед, йде про формування системи цінностей на європейському просторі вищої освіти. Найвищою цінністю на європейському просторі є людина. 

Самі незалежні агенції з забезпечення якості вищої освіти мають відповідати певним стандартам, що визначені в частині третій звіту “Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти”. Так, незалежні агенції повинні мати офіційний статус та бути визнані відповідним компетентним державним органом. Власне кажучи, у нашому випадку мова має йти про отримання акредитації в НАЗЯВО. Незалежна агенція повинна мати повний юридичний статус, що, звісно, суттєво обмежує можливості незалежних експертів долучатися до незалежного освітнього моніторингу. Однак варто враховувати те, що здійснення повноцінного освітнього моніторингу на постійній основі можливе лише спільнотою, яка має в своєму розпорядженні значні людські,  технічні, інституційні та фінансові ресурси. Питання ресурсів тісно пов’язано з питанням незалежності агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Питання незалежності агенцій є ключовим питанням в роботі таких установ. Це питання є одним із тих питань, на яке особливу увагу звертає Європейська асоціація з забезпечення якості вищої освіти. Питання незалежності агенцій є питанням довіри до їх висновків. Отже, мова йде про забезпечення умов незалежності агенцій  з забезпечення якості вищої освіти. 

Головне питання, яке нас має цікавити полягає в пошуку шляхів виходу з ситуації, що склалася сьогодні. Насамперед, зазначимо дещо щодо пропозицій МОН, а саме щодо необхідності законодавчого визначення формальних вимог до членів Національного агентства, опису процедури виборів та розширення переліку асоціацій роботодавців України, що мають право делегувати своїх представників. Такі пропозиції можуть стати предметом обговорення, однак окрім можливих зауважень щодо адекватності таких пропозицій самих по собі, варто зазначити, що вони не зможуть радикально змінити ситуацію. Потрібно розглянути доцільність призначення членів НАЗЯВО від студентства. За теперішніх умов краще буде відмовитися від цього, бо так чи інакше ми будемо зустрічатися з постійними спробами маніпулювати подібним виборами членів НАЗЯВО від студентства.  Ми не повинні в даному питанні кивати на закордонний досвід, оскільки, на жаль, рівень очікувань та бажань наших студентів поки-що викликає лише непрості запитання. Дані соціологічного дослідження "Реформа вищої освіти: погляд студентів та експертів", які 10 червня були презентовані Фондом "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, засвідчили невтішну ситуацію. Звісно, можна вдатися до популістських міркувань про високу свідомість наших студентів. Однак дані дослідження свідчать про інше. За  таких умовах ми просто граємося в демократію.  

Зміни до Закону України “Про вищу освіту” мають бути значно серйознішими, ніж ті зміни, які пропонує МОН. Насамперед, потрібно переглянути перелік тих повноважень, які має НАЗЯВО. А такий перегляд неможливий без радикальної відмови держави від тотального контролю за діяльністю ВНЗ, можливість якого багато в чому залишив і новий Закон “Про вищу освіту”.   

Так, потрібно переглянути доцільність того, що НАЗЯВО безпосередньо має займатися аналізом якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів. Такий аналіз мають здійснювати незалежні освітні аналітики, які мають бути співробітниками незалежних агенцій  з забезпечення якості вищої освіти. Саме НАЗЯВО не буде спроможним здійснювати ефективний моніторинг та аналіз діяльності вищих навчальних закладів. Отже, мова може йти лише про декларування такої роботи, а не ефективне її здійснення. Фактично, дана норма Закону відтворює ту практику, яка існує сьогодні. Незначний штат співробітників НАЗЯВО не буде спроможний здійснювати постійний моніторинг діяльності вищих навчальних закладів. Власне, сьогодні на відповідну ситуацію вказують керівники МОН. Таку роботу має здійснювати не два десятки співробітників відповідного підрозділу МОН, а кілька сотень освітніх аналітиків. Це буде під силу робити лише кільком потужним незалежним установам з відповідним штатом. 

Особливо важливим є переосмислення положення пп.3 п.1 ст. 18 Закону України “Про вищу освіту”, згідно якого НАЗЯВО проводить ліцензійну експертизу, готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності. Таку роботу мають здійснювати незалежні агенції з забезпечення якості вищої освіти. Підготовка будь-яких експертних висновків має бути передана саме незалежним агенціям. НАЗЯВО має лише ухвалювати відповідні рішення на основі тих експертних висновків, які готуються незалежними агенціями. Це дозволить уникнути зловживань зі сторони НАЗЯВО та забезпечить відповідну прозорість у роботі НАЗЯВО. Важливо, щоб суб’єкт, який ухвалює рішення, спирався на висновок незалежного від нього суб’єкта. Та обставина, що саме НАЗЯВО, згідно пп.10 п.1 ст. 18 Закону України “Про вищу освіту”, здійснює акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, не перетворює останні на залежні від НАЗЯВО. Тут питання полягає виключно в прозорості вимог щодо акредитації незалежних установ. 

П.п. 9 п.1 ст. 18 Закону України “Про вищу освіту” також потребує свого переосмислення. НАЗЯВО має бути позбавлено повноваження здійснювати акредитацію спеціалізованих  вчених рад та контролювати їх діяльність. По-перше, потрібно переглянути саму практику існування спеціалізованих вчених рад, потрібно перейти від постійно діючих спеціалізованих вчених рад до тимчасових комісій. Практика постійно діючих спеціалізованих вчених рад вже давно себе дискредитувала. По-друге, саме незалежні агенції мають здійснювати моніторинг відповідної діяльності вищих навчальних закладів, зокрема пов’язаних з прозорістю та ефективністю процедури захисту дисертацій.  

Потрібно на законодавчому рівні посилити позиції незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти, відклавши введення в дію відповідних статей Закону “Про вищу освіту” про незалежні агенції на час формування незалежних агенцій. Потрібно забезпечити умови для формування незалежних агенцій, зокрема мова йде про державну підтримку на початковому етапі становлення незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Без мережі незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти не можна буде вибудувати ефективну систему моніторингу, фінансування та управлінських рішень у вищій освіті. 

Процес формування НАЗЯВО мав би відбуватися паралельно з процесом формування умов для становлення мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Саме на це потрібно звернути увагу. Врешті-решт ми маємо зрозуміти, що у формуванні НАЗЯВО без формування мережі незалежних агенцій немає жодного сенсу. Звісно, рано чи пізно в цьому переконаються всі, проте сьогодні відбувається банальне марнування часу та непрозора підкилимна боротьба, в якій кожен намагається щось виграти. Переможців у цій боротьбі не буде, а в програші виявляться всі! 

Закон України “Про вищу освіту” http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 

Заява Міністерства освіти і науки України з приводу виборів до

 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 08.06.2015р. http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2015/06/08/zayava-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-z/ 

Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості освіти в Європейському просторі вищої освіти. – К.: Ленвіт, 2006. – 35 с. 

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

14.06.2015
Юрій Федорченко
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Коментарі  

Автор: Артем
Опубліковано 17.07.2015 в 09:19
Поки одни обговорюють повноваження агентства, інші намагаються підпорядкувати його МОН.
Відповісти
Автор: Sandro
Опубліковано 01.07.2015 в 08:01
Головним iнструментом МОН повинно стати фiнансування, а не адмiнiстративни й тиск.
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко
Опубліковано 01.07.2015 в 17:29
Так, ефективна система фінансування, яка передбачає ефективний механізм розподілу фінансових потоків, є доволі ефективним інструментом.
Відповісти
Автор: Docent
Опубліковано 25.06.2015 в 12:53
Агенція створювали як противагу МОН. Коли виявилося, що таки буде противагою, вирішили переобрати.
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко
Опубліковано 26.06.2015 в 19:49
Власне, переобирати нікого не будуть. А повноцінно працювати як суб’єкт системи противаг у вищій освіті НАЗЯВО зможе лише за умов розбудови такої системи. Недостатньо бути лише противагою МОН.
Відповісти
Автор: Leonid Bedratyuk.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:49
Маємо що всі жирні грошові потоки (ліцензування, акредитація, дисертації) МОН добровільно віддало комусь явно нереформаторам. . дивна ситуація
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:48
Пане Леоніде, так, боюся, що без реформування системи фінансування вищої освіти станеться саме так, як Ви говорите. В даному випадку не можна було формувати новий орган, не змінюючи при цьому системи фінансування ВНЗ. А без незалежних агенцій НАЗЯВО перетворюється на монополіста.
Відповісти
Автор: Leonid Bedratyuk.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:47
Центр прийняття рішень переміститься в назяво, враховуючи кадровий склад, це відкат на 10 років назад, міністерство перетвориться у третьорядну контору яка нічого не вирішує, таке двовладдя може добити освіту
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:46
Роль міністерства освіти в різних країнах суттєво відрізняється. В деяких країнах, наприклад США, вона є незначною. Однак там існують системи противаг у вищій освіті, які вибудовувалися століттями. У нас же, пане Леоніде, все, дійсно, може завершитися двовладдям та безладом. Тому і потрібно говорити про побудову системи противаг у вищій освіті.Роль міністерства освіти в різних країнах суттєво відрізняється. В деяких країнах, наприклад США, вона є незначною. Однак там існують системи противаг у вищій освіті, які вибудовувалися століттями. У нас же, пане Леоніде, все, дійсно, може завершитися двовладдям та безладом. Тому і потрібно говорити про побудову системи противаг у вищій освіті.
Відповісти
Автор: Leonid Bedratyuk.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:46
Такий розвиток подій елементарно прораховувався, міністерство без бою віддало найголовніші функції без яких реформи неможливі. Можна спрогрозувати що буде далі - назяво під будь яким приводом не буде нічого робити, реформи застопоряться зовсім, міністерство важелів впливу уже немає, а винним назначать міністра. Виходом частковим може бути лобіювання закону про обмеження віку керівних кадрів
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:43
Сам Закон Про вищу освіту визначив перехід ряду функцій від МОН до НАЗЯВО. І з цим МОН не може нічого зробити. Разом з тим, як мені видається, роль і МОН, і НАЗЯВО має полягати виключно в забезпеченні процедури. Процес реформування буде доволі тривалим. На жаль, це далеко не завжди враховують. Разом з тим це не означає, що не потрібно діяти рішуче та системно там, де в цьому є потреба. Мабуть це той головний закид-заклик, який сьогодні можна адресувати МОН.
Відповісти
Автор: Элеонора Шестакова.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:42
У меня предложение: очертить тот круг более-менее реальных шагов для обыкновенных преподавателей (которые действительно не хотят быть не героями, не участниками судебных исков), которые бы позволили "снизу" формировать культуру ответственности
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:42
Над такою пропозицією варто подумати.
Відповісти
Автор: Элеонора Шестакова.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:41
П. Юрий, сечас внимательнее, "медленно", перечитала Вашу статью. Спасибо за четкое, честное формулирование проблем и самых больных мест жизни высшего образования.
Відповісти
Автор: Serg Reznikov
Опубліковано 15.06.2015 в 15:40
Пане Юрію мені здається, що НАЗЯВО як його не назви - це повністю хибний шлях. Вже у нас є новий класифікатор , от якщо спробувати на нього спиратись , то на мій погляд , можливо з фахівців кожної спеціальності з кожного університету, де є ця спеціальність обрати НАЗЯВО з зв'язковою ротацією на 1/3 кожних 2 роки. І нехай фахівці з кожного фаху виробляють ті компетенції, які потрібні для кожної спеціальності. Мені здається важко поєднати в єдиному просторі гуманітарні спеціальності і наприклад технічні. І надати оцим осередкам волю. На 1/3 оці фахові комісії НАЗЯВО нехай складаються з громадських та суспільних активістів та діячів, які зовсім не пов'язані з МОНУ.
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:39
Пане Сергію, багато в чому погоджуюся з Вами. Дійсно, наділення НАЗЯВО тими повноваженнями, які воно буде мати, піде лише на шкоду університетам. Аналоги НАЗЯВО існують і в інших країнах, проте вони мають суттєво інші повноваження та формуються в зовсім інший спосіб. Ми як завжди беремо ідею і починаємо її реалізовувати в той спосіб, який повністю дискредитує саму ідею. Щось подібне у нас сталося з запровадженням кредитно-модуль ної системи. В самому НАЗЯВО немає нічого страшного, однак за даних обставин воно швидко перетвориться в корупційну структуру.
Відповісти
Автор: Vasiliy Kononenko
Опубліковано 15.06.2015 в 15:38
як показує практика, створення спеціальних установ для реформування чогось - це не працює..
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:37
Буває по-різному, однак значною мірою це все ж залежить від щирості намірів реформаторів та від розуміння ними масштабу та мети реформ.
Відповісти
Автор: Vasiliy Kononenko
Опубліковано 15.06.2015 в 15:37
не буває. працює лише воля вищого керівництва та ручне управління ... тільки після тотального випалювання можливо становлення нових, не корумпованих та реформуючих систем. а в існуючому полі, "реформатор" приречений на мімікрію та "співпрацю"... хіба що в установу набрати людей не з системи: романтиків-абсо лютистів-перфек ціоністів-фронт овиків та дати їм повний картбланш "недоторканих". ..
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 15.06.2015 в 15:34
Тому я і говорю про потребу формування системи противаг у вищій освіті. Власне кажучи, така система противаг має стати своєрідною альтернативою “тотальному випалюванню”. Бо, знаєте, може постати питання: хто буде випалювати?
Відповісти
Автор: Элеонора Шестакова
Опубліковано 14.06.2015 в 13:26
Поддерживаю автора статьи! Проблема неофеодализма, скандала вокруг выборов в НАЗЯВО - отсутствие у нас культуры ответственности , безнаказанность - быстрый путь к деградации, социальному хаосу, безверию. Можно сколько угодно менять законы, но если нет культуры уважения и соблюдения законнности, то такие изменения смысла не имеют. Апостериори выборы в НАЗЯВО это и продемонстриров али.
Відповісти
Автор: Юрій Федорченко
Опубліковано 14.06.2015 в 15:19
Формування НАЗЯВО мало б сприяти ліквідації неофеодальних стосунків у системі вищої освіти. Проте це можливо лише за умови побудови нової системи противаг, одним із суб’єктів якої і буде НАЗЯВО. Поза такою системою НАЗЯВО є не більше, ніж ще одним потенційно корупційний органом. Дійсно, зміна законодавства сама по собі ще нічого не гарантує. Разом з тим ми все ж не можемо не рахуватися з потребою зміни законодавства там, де в тому є нагальна потреба. А процес обрання до НАЗЯВО віддзеркалив лише той стан справ у вищій освіті, який ми маємо.
Відповісти
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews