Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Про незалежні установи із забезпечення якості вищої освіти

Автор:
Юрій Федорченко
Опубліковано
28.04.2016

Закон “Про вищу освіту” (стаття 23) визначає статус незалежних установ  оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Однак у процесі імплементації норм нового Закону чомусь забули про цю важливу статтю. У розпалі дискусій та перманентного скандалу навколо формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти про незалежні установи  майже не згадують. При цьому не враховують того, що без формування мережі незалежних установ створення самого НАЗЯВО втрачає сенс. 

Національне агентство без незалежних установ перетворюється в одного з монополістів у системі вищої освіти. Фактично, без формування мережі незалежних установ та наділення їх відповідними повноваженнями ми будемо мати лише перерозподіл функцій та повноважень між МОН та НАЗЯВО, що по суті майже нічого не змінює в системі вищої освіти.

Чи не тому так сперечаються про НАЗЯВО та окремих членів нового колегіального органу, бо не  розуміють, чи вдають, що не розуміють  роль незалежних установ у новій системі забезпечення якості вищої освіти?! 

Якщо б на систему забезпечення якості вищої освіти сьогодні поглянули як на ціле, то дискусії про окремих членів НАЗЯВО, через обрання яких нібито блокується діяльність НАЗЯВО, показали б всю абсурдність ситуації, що склалася не лише навколо формування НАЗЯВО, а й взагалі навколо формування системи забезпечення якості вищої освіти. І хоча може здатися, що мова йде лише про формування зовнішньої системи забезпечення якості вищої освіти, насправді ж мова йде і про ефективне забезпечення функціонування внутрішніх систем забезпечення якості вищої освіти у самих вищих навчальних закладах, оскільки внутрішні системи в наших умовах не будуть реально функціонувати без побудови ефективної зовнішньої системи забезпечення якості вищої освіти.  

Рано чи пізно діяльність Національного агентства  із забезпечення якості вищої освіти буде розблоковано. На жаль, вже сьогодні можна прогнозувати, що після розблокування діяльності, новостворене Національне агентство не буде направляти основну свою увагу на розбудову мережі незалежних установ, бо такі установи мають бути значною мірою незалежними і від самого Національного агентства. Розуміння цього, звісно,  не повинно сьогодні впливати на наше бачення та оцінку ситуації щодо теперішнього блокування діяльності НАЗЯВО.  Однак ми маємо бути готовими до того, що доведеться поступово, крок за кроком, втілювати ті норми, які містить новий Закон “Про вищу освіту”, а саме  в частині щодо формування нової системи забезпечення якості вищої освіти. Разом з тим, доведеться в майбутньому вносити доповнення в розділ V Закону, бо теперішня ситуація та відповідні формулювання ст. 23 Закону залишають багато двозначностей щодо статусу незалежних установ та їх ролі в новій системі забезпечення якості вищої освіти.  

Чи можуть незалежні установи з забезпечення якості вищої освіти працювати без співпраці з Національним агентством з забезпечення якості вищої освіти? 

Існувати і працювати вони, звісно, можуть. Однак мова йде про те, наскільки такі установи будуть мати вплив на систему вищої освіти? Насправді, незалежні установи можуть ефективно працювати лише в такій системі вищої освіти, суб’єкти якої передбачають та потребують таких установ. Саме незалежні установи надають сенс роботі Національного агентства, однак в свою чергу потребують його підтримки та співпраці з ним. Не випадково ст. 18 Закону “Про вищу освіту” вказує на те, що Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Така акредитація також передбачається в “Стандартах та рекомендаціях щодо забезпечення якості вищої освіти в Європейському просторі вищої освіти”, які пропонує Європейська асоціація  із забезпечення якості вищої освіти. Більш того, Європейська асоціація говорить саме про офіційне визнання незалежних агенцій “компетентними державними органами, які діють у європейському просторі вищої освіти, як такі, що відповідають за зовнішнє забезпечення якості.” У нашому випадку мова йде саме про Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти. Мова йде, звісно, не лише про норми національного законодавства та європейські стандарти. НАЗЯВО потрібне не лише для акредитації (визнання) незалежних установ, а й для забезпечення відповідної арбітражної процедури, потреба в якій може виникати як за результатами співпраці незалежних установ та вищих навчальних закладів, так і за результатами взаємостосунків між окремими незалежними установами. Однак останнє передбачає наділення незалежних установ відповідними повноваженнями.   

Про функції незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти 

Важливо на законодавчому рівні  переосмислити та чітко розділити функції Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти та функції незалежних установ з оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.

Саме незалежні установи мають готувати експертні висновки щодо забезпечення якості вищої освіти в тому чи іншому вищому навчальному закладі, та вони не повинні мати безпосереднього відношення  до ухвалення рішень. Національне агентство як колегіальний орган має обмежуватися ухваленням відповідних рішень на основі висновків незалежних установ.

НАЗЯВО не повинно мати відношення до підготовки висновків, однак воно повинно мати можливість за достатніх та чітко визначених підстав відхилити певні висновки незалежної установи, однак воно не повинно підміняти висновки незалежних установ власними висновками, а тим більше, на основі власних висновків ухвалювати свої рішення. Такий розподіл повноважень значною мірою буде сприяти унеможливленню зловживань як з боку незалежних установ, так і з боку НАЗЯВО. 

Сьогодні Закон надає НАЗЯВО право готувати відповідні експертні висновки. У той же час повноваження незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти по суті зведені в Законі до функцій “допомоги вищим навчальним закладам  в організації системи забезпечення якості та внесення пропозицій Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти щодо акредитації освітньої програми” (п.1, ст.23). Такі рекомендації не можуть розглядатися як повноцінні експертні висновки, вони можуть взагалі не братися до уваги НАЗЯВО. В такому разі роль незалежних агенцій (установ) у системі вищої освіти буде незначною. Більш того, створювати такі установи не буде мати великого сенсу. Звертатися за допомогою до таких установ вищим навчальним закладам також не буде сенсу. 

Закон “Про вищу освіту” в дивний спосіб визначає права незалежних установ.  Так п.2, ст. 23 декларує: “Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти можуть співпрацювати з Європейською асоціацією із забезпечення якості вищої освіти, зокрема, з метою запровадження європейських стандартів і рекомендацій щодо підвищення якості вищої освіти в Україні.” Власне кажучи, нічого, окрім відсутності акредитації, не заважає незалежним установам співпрацювати з Європейською асоціацією. Сьогодні Закон декларує можливість, яка не може бути повноцінно реалізована до моменту акредитації незалежної установи в НАЗЯВО. Звісно, спочатку такі незалежні агенції потрібно ще створити. І головне щоб вони, дійсно, були незалежними. 

Поміж можливих функцій незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти потрібно виокремити дві головні функції. 

По-перше, надання допомоги вищим навчальним закладам в організації внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти; така функція передбачена чинним Законом. 

По-друге, підготовка експертних висновків щодо наявності у вищих навчальних закладах необхідних умов для забезпечення якості вищої освіти. Така функція не передбачена чинним Законом “Про вищу освіту”. Натомість, чинний Закон “Про вищу освіту” декларує доволі невизначену функцію незалежних установ, яка зводиться до надання рекомендацій. Така функція надає незалежним агенціям лише дорадчі повноваження, що не дозволяють розглядати незалежні агенції як впливових суб’єктів в системі вищої освіти, які можуть стати надійними суб’єктами в системі противаг у вищій освіті. 

Власне, саме відповідне розуміння другої функції незалежних установ проводить чітку межу між задекларованим в Законі баченням місця та ролі незалежних установ та пропонованим у даній статті баченням. Половинчастий характер Закону “Про вищу освіту” найбільш помітний саме в розділу V, в якому говориться про забезпечення якості вищої освіти.

Неготовність надати незалежним агенціям відповідні повноваження робить малоймовірною ефективну розбудову всієї системи забезпечення якості вищої освіти.  Держава зберігає за собою тотальний контроль над системою вищої освіти, а бажання можновладців “доопрацювати” Закон “Про вищу освіту”, зокрема розділ V, вказує лише на бажання посилити такий державний контроль. 

Сьогодні можна сперечатися про деталі, однак повинен бути зрозумілим головний підхід до розбудови системи забезпечення якості вищої освіти, таке розуміння у освітянської спільноти, як видається, відсутнє.

Українські можновладці протягом останніх двох років постійно схилялися до мінімальних змін теперішньої системи забезпечення якості вищої освіти, дискусії про роль НАЗЯВО та окремих її членів чудово це демонструють. Разом з тим, слід зазначити, що чинний Закон декларує повноваження незалежних установ, але не дозволяє розглядати їх як суб’єктів, які, дійсно, зможуть сприяти забезпеченню якості вищої освіти у вищих навчальних закладах. 

По суті, незалежні установи мають давати відповідь на доволі просте питання: чи забезпечені у вищому навчальному закладі чи його філії належні (мінімальні) умови для отримання якісної вищої освіти?

У наших умовах незалежним установам на першому етапі їх діяльності потрібно буде відповідати на питання: чи є відповідний заклад освіти саме вищим навчальним закладам або навчальним закладом взагалі?

 Як показує теперішня практика, сьогоднішня система вищої освіти та  її відповідні суб’єкти далеко не завжди виявляють спроможність давати відповіді на ці прості питання. 

Загрози та перешкоди на шляху розбудови мережі незалежних установ з забезпечення якості вищої освіти 

Головна перешкода на шляху розбудови мережі незалежних установ  із забезпечення якості вищої освіти полягає у відсутності культури освітнього консалтингу в Україні. Університетський менеджмент не готовий звертатися до послуг освітнього консалтингу. Потреба в такому звертанні з'явиться лише в тому випадку, якщо від порад, рекомендацій та висновків незалежних установ буде залежати доля вищих навчальних закладів, зокрема питання фінансування вищих навчальних закладів та їх сприйняття в суспільстві. 

Закон не змушує їх це робити, і це добре, адже існує загроза того, що у випадку надання на законодавчому рівні незалежним агенціям відповідних повноважень, у багатьох зацікавлених стейкхолдерів виникне бажання взяти під контроль діяльність тієї чи іншої незалежної установи або створити під власні інтереси таку агенцію, яка однак за жодних обставин не зможе функціонувати як незалежна агенція. 

Брак фінансів та інших ресурсів також може стати серйозною перешкодою на шляху  формування мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Окремі експертні групи, які виявлять бажання створити незалежні установи, зіштовхнуться з проблемою фінансування незалежних агенцій, особливо гостро ця проблема постане  на початковому етапі діяльності незалежних установ. Такі установи не будуть громадськими організаціями, а відповідно їм буде складно розраховувати на отримання грантів. 

Окремою проблемою виступає проблема експертів, які мають працювати в таких агенціях. Відповідної практики підготовки незалежних освітніх експертів ми не мали до цього часу. Марно сподіватися на підготовку таких експертів у вітчизняних вищих навчальних закладах. Навіть за умов вирішення фінансових питань відсутність достатньої кількості освітніх експертів обов’язково буде відчуватися особливо гостро на першому етапі становлення незалежних установ. 

Рекомендації 

Для розбудови мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти потрібно вжити наступних заходів. 

По-перше, потрібно внести відповідні зміни та доповнення до розділу V Закону “Про вищу освіту”. Такі зміни та доповнення мають стосуватися як повноважень НАЗЯВО, так і повноважень незалежних установ. Насамперед, мова йде про наділення незалежних установ виключним правом готувати всі експертні висновки  в системі забезпечення якості вищої освіти, в свою чергу НАЗЯВО має бути позбавлено такого права. 

По-друге, потрібна відповідна урядова програма фінансування діяльності незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Без такої програми незалежні установи не зможуть на початковому етапі функціонувати як незалежні інституції. Існує загроза фактичної втрати ними свого незалежного статусу. Недооцінка цього фактора може суттєво позначитися на процесі розбудови мережі незалежних установ. Фінансування не повинно направлятися безпосередньо незалежним агенціям, таке цільове фінансування має відбуватися опосередковано через відповідну цільову підтримку вищих навчальних закладів у питанні забезпеченні останніми якості вищої освіти. 

По-третє,  потрібна урядова програма підтримки підготовки освітніх експертів. 

По-четверте, НАЗЯВО після розблокування його діяльності одним з пріоритетних завдань має визначити розробку прозорої процедури отримання акредитації незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. 

По-п’яте, діяльність незалежних установ може розпочатися лише після підготовки процедури арбітражу як між замовниками послуг незалежних установ та незалежними установами,  так і окремими незалежними установами.Така практика буде узгоджуватися з відповідними рекомендаціями Європейської асоціації з забезпечення якості вищої освіти, а саме з рекомендацією щодо проведення взаємних перевірок агенціями одна одної. Такі перевірки неминуче будуть викликати конфліктні ситуації, які потрібно буде залагоджувати за сприяння Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти. Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти як колегіальний орган має виступати арбітром у випадку претензії однієї агенції до іншої, однак при цьому Національне агентство має послуговуватися відповідною чіткою процедурою, яка б гарантувала об’єктивність розгляду справи.  

Дані рекомендації мають розглядатися як першочергові та такі, що направлені на забезпечення стартових умов функціонування незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, іншими словами, без втілення в життя даних рекомендацій не можна переходити до процедури акредитації незалежних установ в НАЗЯВО.  Дані рекомендації можуть бути реалізовані за два роки, адже найбільшу проблему буде становити саме процес підготовки незалежних освітніх експертів, без яких діяльність незалежних установ є неможливою.  

Література: 

Закон України “Про вищу освіту” http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 

Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості освіти в Європейському просторі вищої освіти. – К.: Ленвіт, 2006. – 35 с.  

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

Про незалежні установи із забезпечення якості вищої освіти
Про незалежні установи із забезпечення якості вищої освіти

Закон “Про вищу освіту” (стаття 23) визначає статус незалежних установ  оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Однак у процесі імплементації норм нового Закону чомусь забули про цю важливу статтю. У розпалі дискусій та перманентного скандалу навколо формування Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти про незалежні установи  майже не згадують. При цьому не враховують того, що без формування мережі незалежних установ створення самого НАЗЯВО втрачає сенс. 

Національне агентство без незалежних установ перетворюється в одного з монополістів у системі вищої освіти. Фактично, без формування мережі незалежних установ та наділення їх відповідними повноваженнями ми будемо мати лише перерозподіл функцій та повноважень між МОН та НАЗЯВО, що по суті майже нічого не змінює в системі вищої освіти.

Чи не тому так сперечаються про НАЗЯВО та окремих членів нового колегіального органу, бо не  розуміють, чи вдають, що не розуміють  роль незалежних установ у новій системі забезпечення якості вищої освіти?! 

Якщо б на систему забезпечення якості вищої освіти сьогодні поглянули як на ціле, то дискусії про окремих членів НАЗЯВО, через обрання яких нібито блокується діяльність НАЗЯВО, показали б всю абсурдність ситуації, що склалася не лише навколо формування НАЗЯВО, а й взагалі навколо формування системи забезпечення якості вищої освіти. І хоча може здатися, що мова йде лише про формування зовнішньої системи забезпечення якості вищої освіти, насправді ж мова йде і про ефективне забезпечення функціонування внутрішніх систем забезпечення якості вищої освіти у самих вищих навчальних закладах, оскільки внутрішні системи в наших умовах не будуть реально функціонувати без побудови ефективної зовнішньої системи забезпечення якості вищої освіти.  

Рано чи пізно діяльність Національного агентства  із забезпечення якості вищої освіти буде розблоковано. На жаль, вже сьогодні можна прогнозувати, що після розблокування діяльності, новостворене Національне агентство не буде направляти основну свою увагу на розбудову мережі незалежних установ, бо такі установи мають бути значною мірою незалежними і від самого Національного агентства. Розуміння цього, звісно,  не повинно сьогодні впливати на наше бачення та оцінку ситуації щодо теперішнього блокування діяльності НАЗЯВО.  Однак ми маємо бути готовими до того, що доведеться поступово, крок за кроком, втілювати ті норми, які містить новий Закон “Про вищу освіту”, а саме  в частині щодо формування нової системи забезпечення якості вищої освіти. Разом з тим, доведеться в майбутньому вносити доповнення в розділ V Закону, бо теперішня ситуація та відповідні формулювання ст. 23 Закону залишають багато двозначностей щодо статусу незалежних установ та їх ролі в новій системі забезпечення якості вищої освіти.  

Чи можуть незалежні установи з забезпечення якості вищої освіти працювати без співпраці з Національним агентством з забезпечення якості вищої освіти? 

Існувати і працювати вони, звісно, можуть. Однак мова йде про те, наскільки такі установи будуть мати вплив на систему вищої освіти? Насправді, незалежні установи можуть ефективно працювати лише в такій системі вищої освіти, суб’єкти якої передбачають та потребують таких установ. Саме незалежні установи надають сенс роботі Національного агентства, однак в свою чергу потребують його підтримки та співпраці з ним. Не випадково ст. 18 Закону “Про вищу освіту” вказує на те, що Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Така акредитація також передбачається в “Стандартах та рекомендаціях щодо забезпечення якості вищої освіти в Європейському просторі вищої освіти”, які пропонує Європейська асоціація  із забезпечення якості вищої освіти. Більш того, Європейська асоціація говорить саме про офіційне визнання незалежних агенцій “компетентними державними органами, які діють у європейському просторі вищої освіти, як такі, що відповідають за зовнішнє забезпечення якості.” У нашому випадку мова йде саме про Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти. Мова йде, звісно, не лише про норми національного законодавства та європейські стандарти. НАЗЯВО потрібне не лише для акредитації (визнання) незалежних установ, а й для забезпечення відповідної арбітражної процедури, потреба в якій може виникати як за результатами співпраці незалежних установ та вищих навчальних закладів, так і за результатами взаємостосунків між окремими незалежними установами. Однак останнє передбачає наділення незалежних установ відповідними повноваженнями.   

Про функції незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти 

Важливо на законодавчому рівні  переосмислити та чітко розділити функції Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти та функції незалежних установ з оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.

Саме незалежні установи мають готувати експертні висновки щодо забезпечення якості вищої освіти в тому чи іншому вищому навчальному закладі, та вони не повинні мати безпосереднього відношення  до ухвалення рішень. Національне агентство як колегіальний орган має обмежуватися ухваленням відповідних рішень на основі висновків незалежних установ.

НАЗЯВО не повинно мати відношення до підготовки висновків, однак воно повинно мати можливість за достатніх та чітко визначених підстав відхилити певні висновки незалежної установи, однак воно не повинно підміняти висновки незалежних установ власними висновками, а тим більше, на основі власних висновків ухвалювати свої рішення. Такий розподіл повноважень значною мірою буде сприяти унеможливленню зловживань як з боку незалежних установ, так і з боку НАЗЯВО. 

Сьогодні Закон надає НАЗЯВО право готувати відповідні експертні висновки. У той же час повноваження незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти по суті зведені в Законі до функцій “допомоги вищим навчальним закладам  в організації системи забезпечення якості та внесення пропозицій Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти щодо акредитації освітньої програми” (п.1, ст.23). Такі рекомендації не можуть розглядатися як повноцінні експертні висновки, вони можуть взагалі не братися до уваги НАЗЯВО. В такому разі роль незалежних агенцій (установ) у системі вищої освіти буде незначною. Більш того, створювати такі установи не буде мати великого сенсу. Звертатися за допомогою до таких установ вищим навчальним закладам також не буде сенсу. 

Закон “Про вищу освіту” в дивний спосіб визначає права незалежних установ.  Так п.2, ст. 23 декларує: “Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти можуть співпрацювати з Європейською асоціацією із забезпечення якості вищої освіти, зокрема, з метою запровадження європейських стандартів і рекомендацій щодо підвищення якості вищої освіти в Україні.” Власне кажучи, нічого, окрім відсутності акредитації, не заважає незалежним установам співпрацювати з Європейською асоціацією. Сьогодні Закон декларує можливість, яка не може бути повноцінно реалізована до моменту акредитації незалежної установи в НАЗЯВО. Звісно, спочатку такі незалежні агенції потрібно ще створити. І головне щоб вони, дійсно, були незалежними. 

Поміж можливих функцій незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти потрібно виокремити дві головні функції. 

По-перше, надання допомоги вищим навчальним закладам в організації внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти; така функція передбачена чинним Законом. 

По-друге, підготовка експертних висновків щодо наявності у вищих навчальних закладах необхідних умов для забезпечення якості вищої освіти. Така функція не передбачена чинним Законом “Про вищу освіту”. Натомість, чинний Закон “Про вищу освіту” декларує доволі невизначену функцію незалежних установ, яка зводиться до надання рекомендацій. Така функція надає незалежним агенціям лише дорадчі повноваження, що не дозволяють розглядати незалежні агенції як впливових суб’єктів в системі вищої освіти, які можуть стати надійними суб’єктами в системі противаг у вищій освіті. 

Власне, саме відповідне розуміння другої функції незалежних установ проводить чітку межу між задекларованим в Законі баченням місця та ролі незалежних установ та пропонованим у даній статті баченням. Половинчастий характер Закону “Про вищу освіту” найбільш помітний саме в розділу V, в якому говориться про забезпечення якості вищої освіти.

Неготовність надати незалежним агенціям відповідні повноваження робить малоймовірною ефективну розбудову всієї системи забезпечення якості вищої освіти.  Держава зберігає за собою тотальний контроль над системою вищої освіти, а бажання можновладців “доопрацювати” Закон “Про вищу освіту”, зокрема розділ V, вказує лише на бажання посилити такий державний контроль. 

Сьогодні можна сперечатися про деталі, однак повинен бути зрозумілим головний підхід до розбудови системи забезпечення якості вищої освіти, таке розуміння у освітянської спільноти, як видається, відсутнє.

Українські можновладці протягом останніх двох років постійно схилялися до мінімальних змін теперішньої системи забезпечення якості вищої освіти, дискусії про роль НАЗЯВО та окремих її членів чудово це демонструють. Разом з тим, слід зазначити, що чинний Закон декларує повноваження незалежних установ, але не дозволяє розглядати їх як суб’єктів, які, дійсно, зможуть сприяти забезпеченню якості вищої освіти у вищих навчальних закладах. 

По суті, незалежні установи мають давати відповідь на доволі просте питання: чи забезпечені у вищому навчальному закладі чи його філії належні (мінімальні) умови для отримання якісної вищої освіти?

У наших умовах незалежним установам на першому етапі їх діяльності потрібно буде відповідати на питання: чи є відповідний заклад освіти саме вищим навчальним закладам або навчальним закладом взагалі?

 Як показує теперішня практика, сьогоднішня система вищої освіти та  її відповідні суб’єкти далеко не завжди виявляють спроможність давати відповіді на ці прості питання. 

Загрози та перешкоди на шляху розбудови мережі незалежних установ з забезпечення якості вищої освіти 

Головна перешкода на шляху розбудови мережі незалежних установ  із забезпечення якості вищої освіти полягає у відсутності культури освітнього консалтингу в Україні. Університетський менеджмент не готовий звертатися до послуг освітнього консалтингу. Потреба в такому звертанні з'явиться лише в тому випадку, якщо від порад, рекомендацій та висновків незалежних установ буде залежати доля вищих навчальних закладів, зокрема питання фінансування вищих навчальних закладів та їх сприйняття в суспільстві. 

Закон не змушує їх це робити, і це добре, адже існує загроза того, що у випадку надання на законодавчому рівні незалежним агенціям відповідних повноважень, у багатьох зацікавлених стейкхолдерів виникне бажання взяти під контроль діяльність тієї чи іншої незалежної установи або створити під власні інтереси таку агенцію, яка однак за жодних обставин не зможе функціонувати як незалежна агенція. 

Брак фінансів та інших ресурсів також може стати серйозною перешкодою на шляху  формування мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти. Окремі експертні групи, які виявлять бажання створити незалежні установи, зіштовхнуться з проблемою фінансування незалежних агенцій, особливо гостро ця проблема постане  на початковому етапі діяльності незалежних установ. Такі установи не будуть громадськими організаціями, а відповідно їм буде складно розраховувати на отримання грантів. 

Окремою проблемою виступає проблема експертів, які мають працювати в таких агенціях. Відповідної практики підготовки незалежних освітніх експертів ми не мали до цього часу. Марно сподіватися на підготовку таких експертів у вітчизняних вищих навчальних закладах. Навіть за умов вирішення фінансових питань відсутність достатньої кількості освітніх експертів обов’язково буде відчуватися особливо гостро на першому етапі становлення незалежних установ. 

Рекомендації 

Для розбудови мережі незалежних агенцій з забезпечення якості вищої освіти потрібно вжити наступних заходів. 

По-перше, потрібно внести відповідні зміни та доповнення до розділу V Закону “Про вищу освіту”. Такі зміни та доповнення мають стосуватися як повноважень НАЗЯВО, так і повноважень незалежних установ. Насамперед, мова йде про наділення незалежних установ виключним правом готувати всі експертні висновки  в системі забезпечення якості вищої освіти, в свою чергу НАЗЯВО має бути позбавлено такого права. 

По-друге, потрібна відповідна урядова програма фінансування діяльності незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. Без такої програми незалежні установи не зможуть на початковому етапі функціонувати як незалежні інституції. Існує загроза фактичної втрати ними свого незалежного статусу. Недооцінка цього фактора може суттєво позначитися на процесі розбудови мережі незалежних установ. Фінансування не повинно направлятися безпосередньо незалежним агенціям, таке цільове фінансування має відбуватися опосередковано через відповідну цільову підтримку вищих навчальних закладів у питанні забезпеченні останніми якості вищої освіти. 

По-третє,  потрібна урядова програма підтримки підготовки освітніх експертів. 

По-четверте, НАЗЯВО після розблокування його діяльності одним з пріоритетних завдань має визначити розробку прозорої процедури отримання акредитації незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. 

По-п’яте, діяльність незалежних установ може розпочатися лише після підготовки процедури арбітражу як між замовниками послуг незалежних установ та незалежними установами,  так і окремими незалежними установами.Така практика буде узгоджуватися з відповідними рекомендаціями Європейської асоціації з забезпечення якості вищої освіти, а саме з рекомендацією щодо проведення взаємних перевірок агенціями одна одної. Такі перевірки неминуче будуть викликати конфліктні ситуації, які потрібно буде залагоджувати за сприяння Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти. Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти як колегіальний орган має виступати арбітром у випадку претензії однієї агенції до іншої, однак при цьому Національне агентство має послуговуватися відповідною чіткою процедурою, яка б гарантувала об’єктивність розгляду справи.  

Дані рекомендації мають розглядатися як першочергові та такі, що направлені на забезпечення стартових умов функціонування незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, іншими словами, без втілення в життя даних рекомендацій не можна переходити до процедури акредитації незалежних установ в НАЗЯВО.  Дані рекомендації можуть бути реалізовані за два роки, адже найбільшу проблему буде становити саме процес підготовки незалежних освітніх експертів, без яких діяльність незалежних установ є неможливою.  

Література: 

Закон України “Про вищу освіту” http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 

Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості освіти в Європейському просторі вищої освіти. – К.: Ленвіт, 2006. – 35 с.  

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

28.04.2016
Юрій Федорченко
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: астерикс
Опубліковано 12.05.2016 в 04:50
Від кого вони мають бути незалежними?
Автор: Vladimir Bakhrushin.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:47
Якщо НАЗЯВО буде "направляти основну свою увагу на розбудову мережі незалежних установ", то про яку незалежність цих установ може йти мова. Чи є в нас сьогодні такі незалежні установи? Ніхто не заважає їх створювати вже сьогодні. Але бажаючих немає. Будь-які зміни до Закону про вищу освіту стосовно незалежних агентств доцільні лише після того, як з'являться такі агентства і продемонструють , на що вони здатні, а на що - ні. Поки ж ми ризикуємо отримати чергову гладку на папері конструкцію, в якій забули про яри.
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:45
Пане Володимире, ми чудово розуміємо, що створення таких агенцій потребує значного фінансового та людського ресурсу. Сенс створювати такі агенції виникне лише за умов повноцінної розбудови системи забезпечення якості вищої освіти. Саме НАЗЯВО має опікуватися питанням акредитації незалежних агенцій, проте чіткий розподіл повноважень та запровадження чітких процедур зробить незалежні агенції незалежними від НАЗЯВО. Лише якщо система фінансування вищої освіти буде визначатися системою забезпечення якості вищої освіти, а незалежні агенції стануть ключовими суб’єктами такої системи, ми отримаємо не лише певну хвилю створення таких агенцій, а й появу конкуренції між ними. Самі по собі агенції не виникнуть, оскільки без попиту на їх послуги вони не зможуть функціонувати.
Автор: Vladimir Bakhrushin.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:44
Сенс створювати такі агенції буде, коли у суспільства з'явиться попит на якісну освіту. Тоді будуть і попит на їх послуги, і фінансування.
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:43
Мені в цьому важко з Вами погодитися, бо попит на якісну освіту не є чимось схожим на апетит чи виникнення відчуття голоду. Пане Володимире, було б добре, якщо б Ви назвали ті “яри”, які Ви вже бачите сьогодні. Це, дійсно, може сприяти конструктивній дискусії, і це, дійсно, важливо, бо питання майже не обговорюється навіть в експертному середовищі.
Автор: Vladimir Bakhrushin.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:42
Мабуть тому і не обговорюється, що сьогодні більшість експертів не вважають його першочерговим. Стосовно ярів те саме. Коли дійде до практичної реалізації цієї ідеї, то будемо думати, і, імовірно, побачимо. Поки можу поставити два запитання, які можуть вивести на відповідь. 1) Хто і з якою метою буде оплачувати роботу цих агентств? 2) Якщо у суспільстві немає попиту на якісну освіту, чи будуть ці агентства та їх спонсори ставити за мету отримання адекватних оцінок якості?
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:42
Дякую,Ви поставили гарні запитання, вони заслуговують на докладну відповідь. На перше запитання певною мірою я вже дав відповідь у статті. Однак ще раз її проясню. Оплачувати послуги незалежних агенцій мають самі ВНЗ, однак вони мають отримувати відповідну компенсацію з бюджету після отримання позитивного висновку незалежної агенції щодо забезпечення якості вищої освіти в даному ВНЗ. Тут ми відразу бачимо прямий зв'язок системи забезпечення якості вищої освіти та системи фінансування вищої освіти, також мова йде про визначальну роль саме системи забезпечення якості вищої освіти. Відповідь на друге запитання має виходити з того, що незалежні агенції мають в прозорий спосіб отримувати акредитацію в НАЗЯВО та конкурувати між собою, бо вони не лише мають готувати висновок про забезпечення якості вищої освіти в певному вищому навчальному закладі, а й сприяти розбудові внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти у вищих навчальних закладах. Більш докладно про це можна прочитати в статті.
Автор: Vladimir Bakhrushin.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:41
Чому висновки "незалежної" агенції мають оплачуватися з бюджету?
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:40
Тут логіка інша, бюджет має підтримувати забезпечення якості вищої освіти у вищому навчальному закладі, тому він фінансово компенсує витрати ВНЗ, що були направлені на забезпечення якості вищої освіти. Врешті-решт без бюджетної підтримки чи цільових грантів сьогодні буде важко розбудувати мережу незалежних агенцій. Має місце альтернатива: або ми залишаємо все так, як воно є, при цьому розподіляючи функції між МОН та НАЗЯВО, що не дуже змінює ситуацію, або розбудовуємо реальну систему забезпечення якості вищої освіти та систему противаг, яку не можна побудувати без незалежних установ забезпечення якості вищої освіти.
Автор: Vladimir Bakhrushin.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:39
Логіка тут та сама. Поки немає попиту на якісну освіту, не буде і показників, за якими можна адекватно оцінювати якість. Хто б цим не займався. Тому ці агентства у Вашій моделі де-факто будуть виріщувати власні проблеми за бюджетні кошти. Спочатку треба почати формувати попит. А вже потім думати про те, хто буде оцінювати якість.
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:39
Саме для цього і мають бути запропоновані запобіжники. Врешті-решт, система забезпечення якості вищої освіти буде побудована, інша справа, якою саме вона буде. З часом запрацює НАЗЯВО, почнуть утворювати незалежні агенції, однак питання в тому, чи будуть такі агенції незалежними насправді, чи відбудеться раціональний розподіл повноважень між НАЗЯВО та незалежними агенціями. Розбудова системи забезпечення якості вищої освіти є ключовим моментом всієї реформи вищої освіти. І погодьтеся, що відсутність уваги до суб’єктів майбутньої системи дуже погано характеризує стан з реформою вищої освіти в цілому. Однак тут, звісно, ми можемо по-різному оцінювати ситуацію та по-різному визначати пріоритети. Можу лише здогадуватися, що Ви, пане Володимире, віддаєте пріоритет реформі фінансування вищої освіти.
Автор: Vladimir Bakhrushin.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:38
Так, надаю. Бо на відміну від реформування ще не існуючих незалежних агентцій, зміною механізмів фінансування вже давно треба було зайнятися. Імітація державного замовлення, що відбувалася останні років 20, є одним з важливих чинників деградації вищої освіти.
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:37
В такому разі має, дійсно, відбутися широка публічна дискусія експертів за участі керівників МОН, а в організації та проведенні такої дискусії ми могли б взяти посильну участь. Якщо МОН буде мати бажання провести таку дискусію та буде готовим врахувати її підсумки, то я готовий активно попрацювати на всіх етапах підготовки та проведення дискусії. Бо сьогодні ми, дійсно, маємо дати відповідь на питання: чи можна розпочинати фундаментальну реформу системи фінансування вищої освіти до розбудови системи забезпечення якості вищої освіти?
Автор: Владимир Белый.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:36
Якщо держава не задасть цей попит на якісну освіту, то ніякі приватно-комуна льні заклади задавати його не стануть. Початок цього запиту починається з дійсно пристойного порогового прохідного балу - "здав/нездав", як і отримання диплому, атестату та переведенню до наступного року/сесії навчання.
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:36
Пане Володимире, так, дійсно, попит на якісну освіту сам по собі не виникне.
Автор: Vladimir Kalyuzhniy
Опубліковано 29.04.2016 в 23:35
Какие шаги сделал новый министр, чтобы установить обратную связь с общественностью , со специалистами данной отрасли?
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:34
Пане Володимире, гадаю, що поки-що зарано давати оцінку новому міністру в цьому питанні. Однак, скажімо, пані міністр в перший же день, якщо мені не зраджує пам'ять, обмовилася кількома словами про незалежні агенції, які і мають до певної міри представляти саме громадянське суспільство. Показовим в цьому відношенні стане нова практика МОН щодо співпраці з незалежними освітніми експертами. Чи будуть реально враховуватися результати експертного обговорення важливих питань реформи освіти, зокрема вищої освіти? Чи будуть самі керівники МОН активними учасниками (до кінця!) таких обговорень та зустрічей. Який формат будуть носити такі зустрічі? Якщо це знову будуть селекторні наради з представниками “широкої” громадськості, які не будуть наважуватися сформулювати публічно критичні питання та запитання до керівників МОН, то тоді варто буде дати відповідну оцінку такій “співпраці”. Сьогодні виключно важливим є обговорення відповіді на питання: чи можна розпочинати фундаментальну реформу системи фінансування вищої освіти до розбудови системи забезпечення якості вищої освіти? Гадаю, що через 100 днів від початку каденції нового міністра ми зможемо дати певні оцінки.
Автор: Vladimir Kalyuzhniy
Опубліковано 29.04.2016 в 23:33
Что нужно предъявлять для получения акредитації?
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:33
Пане Володимире, НАЗЯВО ще лише має розробити положення про акредитацію. Проте зараз воно залишається заблокованим. Однак якщо виходити з рекомендацій Європейської асоціації з забезпечення якості вищої освіти, які напевно будуть братися насамперед до уваги, то будуть висуватися серйозні вимоги.
Автор: Vladimir Kalyuzhniy
Опубліковано 29.04.2016 в 23:32
А кто будет судьями? Кто будет решать - эксперт я или нет?
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:32
Сьогодні відповіді на ці запитання не існує. Однак зрозуміло, що таке визнання буде відбуватися в майбутньому на інституційному рівні.
Автор: Vladimir Kalyuzhniy
Опубліковано 29.04.2016 в 23:31
В любом случае всё упирается в человеческий фактор. В начальники в НАЗЯВО прочат плагиатора...
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:30
Пане Володимире, Ви ставите гарні запитання, однак в умовах фактичного заблокування розбудови системи забезпечення якості вищої освіти на Ваші запитання можна давати лише ймовірні відповіді.
Автор: Сергій Болтівець
Опубліковано 29.04.2016 в 23:30
Перепрошую за втручання в милий діалог, але дозвольте реалістично представити юридичну норму Закону "Про вищу освіту":Стаття 23. Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти

1. Незалежна установа оцінювання та забезпечення якості вищої освіти - це недержавна організація (установа, агенція, бюро тощо), акредитована Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти" Таким чином, це незалежна від громадської, експертної та іншої думки і оцінки установа. Так було передбачено творцями закону і ніхто з громадськості й експертів проти цього не заперечував - все тепер в одних руках.
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:29
Пане Сергію, така акредитація передбачається відповідними стандартами та рекомендаціями Європейської асоціації з забезпечення якості вищої освіти щодо забезпечення якості освіти в Європейському просторі вищої освіти. Однак це не означає, що незалежні установи обов’язково мають потрапляти у залежність від НАЗЯВО. Прозорість процедури отримання акредитації буде дозволяти уникати можливих зловживань зі сторони НАЗЯВО при акредитації незалежних установ.
Автор: Oleg Smirnov
Опубліковано 29.04.2016 в 23:28
А чому Ви вважаєте, що особистості тих, хто є членом НАЗЯВО, не важливі?
Ось керівником НАЗЯВО хочуть зробити професора Волосовця.
А в статті знайшли плагіат.
То що - він буде відповідати за якість вищої освіти???
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:28
Пане Олеже, все важливо, важливі навіть деталі. Однак ми маємо розуміти, що сьогодні через блокування НАЗЯВО відбувається блокування системи забезпечення якості вищої освіти в цілому. Через багато років ніхто вже, мабуть, не згадає, кого не хотіли бачити в НАЗЯВО, хто сприяв блокуванню НАЗЯВО, проте в разі провалу реформи вищої освіти та освіти взагалі, будуть пам’ятати, що в середині 10-х років ХХІ ст. через дрібні “розбірки” та чвари країна змарнувала черговий шанс щось змінити на краще в системі освіти. Потрібно бачити ціле. Сьогодні важливо вибудувати систему противаг у системі вищої освіти, а не марнувати час.
Автор: Олексій Панич.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:27
Как вы яхту НАЗЯВОте...
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:22
Пане Олексію, справа не в назві, а в розумінні природи інституцій, їх повноважень, місця та ролі в системі забезпечення якості вищої освіти.
Автор: Alexandr Smirnoff
Опубліковано 29.04.2016 в 23:15
дійсно так, адже в чинній редакції закону закладені суперечності з ESG.
Тому потрібно буде законодавчо внормувати визнання незалежних установ державою як це зазначено в ESG ( а національне агентство має бути незалежним і від держави. Тому потріно буде вибрати чи національне агентство буде акредитувати незалежні агентства - і не буде визнане незалежним, адже матиме фунції держави, або, що на мою думку має бути, відмовитись від функцій акредитації незалежних установ національним агентством.

У другому випадку функцію визнання незалежних установ можна зробити автоматичною (за результатами входження в EQAR), з метою запобігання корупційних ризиків, та стимулювання зайвого лобізму. Якщо установа доказала рівень на європейському просторі вищої освіти, та відповідає критеріям ЄПВО до незалежних агентств, то результати перевірки такої агенції визнають в Україні ( зокрема це дозволить визнавати результати перевірок іноземних агенцій що вже включені в реєстр).
Автор: Юрій Федорченко.
Опубліковано 29.04.2016 в 23:14
Так, дійсно, Закон в частині системи забезпечення якості вищої освіти взагалі потребує серйозних доопрацювань, зокрема щодо визначення всіх питань, пов’язаних з діяльністю незалежних агенцій та їх взаємостосунків з НАЗЯВО. Разом з тим, наскільки я розумію, визнання незалежної агенції в ЄПВО передбачає відповідне визнання в національному інституційному просторі вищої освіти, мова в даному випадку йде про отримання акредитації в НАЗЯВО.
Автор: Лунячек Вадим
Опубліковано 28.04.2016 в 08:12
Матеріал корисний. Питання важливе і потребує серйозного публічного обговорення.
Автор: Юрій Федорченко
Опубліковано 28.04.2016 в 09:19
Пане Вадиме, дякую за розуміння та підтримку. Це питання, дійсно, дуже важливе, бо воно стосується не лише формування системи забезпечення якості вищої освіти, а й формування системи противаг у вищій освіті.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews