Укр Рус

Дата: 23.07.2018

Голосування

У старшій школі слід відмовитись від традиційної класно-урочної системи з тим, щоб в учнів з’явилась реальна можливість рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією

Строительная доска объявлений на сайте fortstroi.com.ua
Как заработать на недвижимости, подробнее на сайте comintour.net
Придомовая территория, норматив здесь http://stroidom-shop.ru/pravila/pridomovaya-territoriya.html

Підписка на новини

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО КРУГЛИЙ СТІЛ «Академічна доброчесність у вищій освіті: місія неможлива?!»

Автор:
"Освітня політика"
Опубліковано
12.01.2018

У Законі України «Про освіту», ухваленому в вересні цього року, вперше з’явився термін «академічна доброчесність». Академічна доброчесність, як зазначається у статті 72 Закону «Про освіту», – «це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень». Вперше на законодавчому рівні визначаються конкретні обов’язки учасників освітнього процесу щодо її дотримання та види можливих її порушень. 

«Порушеннями академічної доброчесності вважаються: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ’єктивне оцінювання».

Як бачимо, діапазон можливих порушень досить широкий, а порушниками можуть бути як працівники викладацько-професорського складу, так і студенти.

За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання; позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання; відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми; відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту); позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

У статті 72 Закону «Про освіту» зазначається також, що «види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності. Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів».

Для американських або європейських університетів це не є новиною. Там давно вже майже ніхто не ризикує списувати або підтасовувати матеріали досліджень, оскільки може залишитися без стипендії або навіть без диплома. У нас же ще з радянських часів на цю проблему належної уваги не звертали, а протягом останніх двох десятиліть вона набула катастрофічних масштабів. Звісно, це явище є притаманним і для загальної середньої освіти, але його обговорення потребує окремого «круглого столу». Сьогодні ж ми вирішили зосередитися саме на вищій освіті та обговорити питання:

1. У чому причини стрімкого поширення академічної недоброчесності у вітчизняному освітньо-науковому просторі? 

2. Якими ж мають бути спеціальні закони та внутрішні положення, які визначатимуть види академічної відповідальності учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності? 

3. Що потрібно зробити та передбачити, аби норми нового закону не перетворилися в фікцію? 

***

Академічній доброчесності в сучасному дискурсі на цю проблематику протиставляється категорія академічної нечесності (academic misconduct, dishonesty), основні прояви якої знаходимо у таких видах діяльності:

- фабрикація даних (fabrication) – передбачає штучне створення вигаданих даних чи фактів на підтримку положень, які пропонуються автором у науковій праці;

- фальсифікація даних (falsification) – полягає у свідомій зміні чи модифікації вже наявних даних для підтвердження тих чи інших наукових висновків дослідника;

- хабарництво в академічній сфері (bribery) – незаконне вимагання від певної особи матеріальних чи грошових цінностей в обмін на академічну вигоду (наприклад, хабар за іспит чи письмову роботу);

- академічний саботаж (sabotage) – вчинення дослідником таких дій, які дають йому можливість отримати нелегітимну академічну вигоду, чи зменшити таку для інших членів академічної групи чи спільноти (наприклад, шляхом затягування процесу рецензування роботи автора для використання результатів у власних цілях, знищення певних даних відносно інших дослідників-конкурентів);

- професорська нечесність (professorial misconduct) – зловживання окремими представниками професорсько-викладацького складу своїми службовими обов’язками з метою примусу і тиску на колег чи студентів (Siaputra & Santosa 2016);

- академічне шахрайство (cheating) – така поведінка студентів, коли в ході виконання навчальних завдань вони використовують в корисливих цілях недозволені матеріали, інформацію чи інші допоміжні засоби (Pavela 1978); найпоширенішою формою академічного шахрайства є списування, зокрема за посередництвом шпаргалок, через заглядання у роботу сусіда під час іспиту, колективну співпрацю між студентами заради отримання спільної для всіх вигоди, вчинення дій, направлених на попереднє та незаконне ознайомлення зі змістом екзаменаційних білетів тощо (Klein et al. 2007);

- плагіат (plagiarism) – академічна поведінка, яка характеризується такими п’ятьма кумулятивними ознаками (Fishman 2009, с. 5): “коли певна особа (1) використовує слова, ідеї чи результати праці, (2) що належать іншому визначеному джерелу чи людині (3) без вказування посилання на джерело, з якого вона була запозичена (4) у ситуації, в якій правомірно очікується вказування авторства оригіналу (5) з метою отримати певну користь, пошану, вигоду, які не обов’язково мають бути грошового характеру.

Отже, академічна доброчесність, з одного боку, є складною міждисциплінарною категорією, яка поєднує в собі етичні норми й правила поведінки людини в освітньо-науковому середовищі, та механізми й інструменти, за допомогою яких такі реалізуються на практиці. З іншого, існує цілий комплекс чинників, передусім морально-культурних, інституційних, освітньо-виховних, які впливають ззовні чи зсередини на університет, визначаючи його спроможність та прагнення протидіяти академічній нечесності. У будь-якому разі така цілісна система норм, правил, устроїв потребує значних ресурсів, часу та навіть волі й мужності окремих осіб для свого утвердження, і в жодному випадку не може з’явитись одномоментно чи випадково.

Володимир Сацик http://education-ua.org/ua/articles/930-akademichna-dobrochesnist-mifichna-kontseptsiya-chi-dievij-instrument-zabezpechennya-yakosti-vishchoji-osviti

У статті Володимира Бєлого читаємо: «Зараз ідуть екзаменаційні сесії в університетах і на тлі обурливих повідомлень наживо від випускників ліцею в голові крутиться декілька питань: перше - А скільки в Україні зараз викладачів приймають іспити і у скількох з них не діє тіньова схема, за якою група має зібрати мінімум 10 000 гривень, щоб його успішно пройти, враховуючи наявність тих студентів, які платити не будуть з тієї чи іншої причини? Друге - для скількох ректорів наших університетів така "новина" - це як "сніг на голову"? Третє - скільки в Україні діє органів контролю за чистотою суспільної діяльності, яка фінансується з держбюджету і для скількох з них існування такого сезонного явища є новиною? Четверте - скільки в Україні написано монографій, проведено конференцій, круглих столів та захищено дисертацій на тему академічної доброчесності і який їх к.к.д. на тлі існування кризи корупції та хабарництва?».

Що можна тут сказати? Стосовно дисертацій на тему академічної доброчесності – намагався їх знайти в інтернеті – не знайшов. Деякі монографії та кілька статей з цього питання є, але цього дуже замало для оволодіння теоретичними основами даної проблеми для повного і всебічного її розуміння.

Але з інших питань, про які пише В. Бєлий – додати нічого. Все сказано правильно. Тільки виходу не видно. Хіба що організовувати сесії в центрах незалежного оцінювання. Але це сьогодні звучить як фантастика.

В. Корнієнко, м. Полтава

Протидія масштабній академічній не доброчесності у вітчизняній вищій школі не повинна зводитися до окремих гучних кампаній, які до того ж буде очолювати освітянська бюрократія, діяльність якої і є однією з головних причин процвітання академічної нечесності у вищій школі. Академічна недоброчесність у вищій школі є системною проблемою, а тому її вирішення потребує системних змін, які мають відбуватися паралельно формуванню системи забезпечення якості вищої освіти.

1. Вирішальним кроком у підтримці академічної доброчесності та протидії академічній недоброчесності має стати формування загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Без забезпечення якості вищої освіти на інституційному та системному рівні важко говорити про ефективну протидію академічній нечесності.

2. Підтримка академічної доброчесності має відбуватися через продукування процедур, що будуть сприяти на інституційному рівні прозорій комунікації членів академічної спільноти. Потрібно думати не стільки про покарання, скільки про формування умов, які б не потребували вдаватися до академічної нечесності.

3. Потрібно суттєво обмежити (за можливості мінімізувати) вплив освітянської бюрократії на формування процедур забезпечення та перевірки якості вищої освіти. Саме вітчизняна освітянська бюрократія своєю псевдоцілераціональною діяльністю щодо забезпечення якості вищої освіти сприяє процвітанню академічної недоброчесності у вищій школі, оскільки пропонує заходи, виконання яких веде до безглуздя, а їх обхід є проявом  нечесності. Не можна ставити людину перед альтернативою: безглуздя або недоброчесність.

4. Важливо вести боротьбу насамперед з причинами, що породжують в академічному середовищі сприятливі умови для процвітання академічної нечесності, а не лише з її симптомами та окремими проявами. Отже, потрібно насамперед редукувати умови, що породжують масштабну академічну недоброчесність.

5. Неприпустимо обмежувати чи зводити перелік проявів академічної недоброчесності до окремих її проявів чи робити акцент на одному з таких проявів, бо це веде лише до тимчасових гучних кампаній.

6. Оскільки академічна недоброчесність процвітає саме в умовах закритих академічних спільнот та кулуарності, то саме успішна стратегія реалізації комплексної кадрової політики у системі вищої освіти має стати головною передумовою подолання масштабної академічної не доброчесності у вищій школі. Людина, яка керується нормами академічної  доброчесності та має належну професійну підготовку, має бути впевнена в тому, що вона завжди знайде можливість для своєї повноцінної реалізації у вищій школі, а не буде залежати від волі тих, для кого вища школа є лише бізнес-проектом. Без такої впевненості викладача вищої школи будь-які кампанії проти академічної нечесності будуть марними.

7. Плагіат має розглядатися як один із різновидів псевдонаукової діяльності та вдавання науково-дослідної роботи. Разом з тим слід пам’ятати, що відвертий плагіат є лише вираженням брутальності та нерозсудливості окремих членів академічної спільноти, протидія такій брутальності не повинна заважати бачити та викривати інші менш зухвалі вдавання науково-дослідної роботи, які становлять не меншу небезпеку та мають не менший руйнівний вплив на сучасну вищу школу.

Детальніше – у статті на нашому порталі

Юрій Федорченко, «Академічна недоброчесність у вищій школі як системна проблема».

http://education-ua.org/ua/articles/1105-akademichna-nedobrochesnist-u-vishchij-shkoli-yak-sistemna-problema 

Для розбудови цілісної та ефективної системи забезпечення академічної доброчесності в українській вищій школі доцільно здійснити такі заходи:

- ввести в чинне освітнє законодавство України чітко визначені та суворі норми відповідальності для студентів, викладачів, науковців за плагіат; у випадку невжиття керівництвом вищих навчальних закладів відповідних заходів з реагування на ті чи інші академічні проступки чи не накладання санкцій за плагіат передбачити відсторонення таких осіб від займаної посади;

- зобов’язати вищі навчальні заклади реалізувати власну політику забезпечення академічної доброчесності шляхом розробки кодексів честі студентів і етичних кодексів викладачів та представників адміністрації, створення незалежних, з долученням експертів та громадськості, комітетів з етики, які б наглядали за дотриманням етичних стандартів та вирішували спори у випадку порушення таких;

- створити національну систему збору статистичних даних і моніторингу інформації щодо випадків академічної нечесності в університетах та оприлюднення на їхній основі періодичних відкритих звітів;

- завершити створення і запустити в дію загальнонаціональний репозитарій академічних текстів студентів, освітян і науковців та передбачити на операційному рівні за основу його роботи принципи відкритості й прозорості, а також порядок використання спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення ознак плагіату;

- передбачити як критерій акредитації освітніх програм вищих навчальних закладів наявність відповідних процедур і політики боротьби з плагіатом та списуванням, а також навчальних модулів з академічної доброчесності;

- створити національну інституцію незалежного арбітражу у сфері академічної доброчесності для вирішення спорів та реагування на несправедливі практики, пов’язані з покаранням за плагіат і списування;

- МОН України ініціювати загальнодержавну програму популяризації культури боротьби з плагіатом та списуванням, у тому числі через навчання студентів академічному письму, започаткування грантових дослідницьких проектів у цій сфері тощо.

Отже, концепція академічної доброчесності в цивілізованому світі жодною мірою не є міфічною, це радше дієвий інструмент забезпечення і посилення якості вищої освіти. Міфи народжуються лишень в головах окремих слабовільних людей, які свідомо не бажають помічати нагальність проблеми, а то й мають з неї певний зиск. Тому українській вищій школі якраз на часі перестати жити міфами, а переходити до ефективних дій, імплементуючи фундаментальні етичні цінності не словом, а ділом!

Володимир Сацик http://education-ua.org/ua/articles/930-akademichna-dobrochesnist-mifichna-kontseptsiya-chi-dievij-instrument-zabezpechennya-yakosti-vishchoji-osviti

Побачивши оголошення про цей круглий стіл, я вирішила ґрунтовніше вивчити цю проблему, для чого перечитала кілька монографій та статей, де є бодай якась інформація з цих питань. Які ж висновки я зробила:

 1) стосовно боротьби з плагіатом існують достатньо ефективні інституції, а також деякі запобіжники;

2) відносно ж запобігання списування студентами – крім загальних фраз та закликів до моральності, намагання вмотивувати екзаменатора суворо стежити за студентами – нічого не знайшла.

Можливо, в Європі таких закликів і достатньо, у нас же, в наших реаліях це – пустий звук. У міжнародному дослідженні студентів, про яке йдеться в роботі В. Сацика, що базувалось на опитуванні у США, Албанії, Білорусі, Хорватії, Киргизстані, Латвії, Литві, Росії та Україні, було виявлено, що частота академічного шахрайства саме серед українських студентів є найвищою, зокрема більше 85% респондентів зазначили, що вдавалися до обману в ході навчання більш ніж 10 разів (найменший відсоток таких студентів має місце в Албанії, Киргизстані та США). За результатами іншого національного опитування було виявлено, що на питання «Чому студенти вдаються до списування або купівлі різних робіт, які повинні робити самостійно?» 45% респондентів відповіли «тому, що купити чи списати потрібну роботу дуже просто і доступно», а 31,4% – «тому, що студенти не бачать зв'язку між цими завданнями та їхньою майбутньою професією». При цьому багато з них віддають високий пріоритет здобуванню якісної освіти та отриманню належного рівня знань у вищій школі. Також вкрай показовою з позицій порушення стандартів академічної доброчесності виявилась ситуація з велетенськими чергами за шпаргалками під час зимової підсумкової сесії в 2017 році у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Отже, доки МОН не змінить кардинально порядок організації і проведення екзаменаційних сесій у ВНЗ, нічого не буде. Ніколи викладач, він же – екзаменатор – не буде суворо і принципово дотримуватися всіх вимог до процедури іспитів з тієї простої причини, що це йому невигідно! Якщо оцінки студентів будуть недостатньо високими, постане справедливе питання про його професійну компетентність як викладача. Єдиний вихід із цієї ситуації на сьогодні – це запровадження ЗНО для всіх ВНЗ і не лише на випускних екзаменах. Як це зробити – поки ще не уявляю, але це потрібно робити. Впевнена, що наше міністерство, агентство з якості освіти та АПН справляться з таким завданням.

Л. Васильченко, м. Кропивницький

Прийшовши кілька років тому на кафедру, маючи науковий ступінь кандидата наук, я вирішив бути чесним і не піддаватися на спокуси. Я не брав хабарів у різних формах (в пакунках з коньяком і цукерками, конвертах з написом «Із вдячністю» або «Вітаємо!» тощо). Перші два роки мені це вдавалося, але з великим трудом. На третій – я побачив, що більшість колег почали відвертатися від мене, дехто навіть став вороже до мене ставитися. Моя знайома – доцент сусідньої кафедри – пояснила ситуацію: «Ти їм ламаєш всі хатки!». От у чому проблема! Переді мною постала дилема: або звільнятися, або приймати правила гри. Я, на свій сором, обрав другий варіант. Вирішив брати пакунки, але без конвертів. Це значно послабило напругу в колективі але душевних переживань додало.

До якого ж висновку я прийшов?

По-перше, доки не будуть створені справжні і діючи інструменти контролю за процесом оцінювання успішності студентів з боку адміністрації (або з боку громадськості) НІЧОГО не зміниться. Студенти як списували, так і будуть списувати, як купляли оцінки, так і будуть купляти. Ні про яку якість знань тут говорити не доводиться.

По-друге, потрібно змінювати і саму систему перевірки та оцінювання знань студентів. Цілком згоден з тими колегами, які акцентують на цьому увагу. Я теж не уявляю собі ці «центри незалежного оцінювання» під час екзаменаційних сесій, але без цього, напевно, не обійтися.

В.К.

На сьогодні в Україні матеріалів щодо основ академічної доброчесності та впровадження необхідних процедур обмаль. Знайшов у мережі кілька статей та оголошень про дискусії, семінари, конференції, а також – на сторінці Євгена Ніколаєва http://www.skeptic.in.ua/integrity/  ці монографії, які, на мою думку, варті уваги колег.

Академічна чесність як основа сталого розвитку університету / Міжнарод. благод. Фонд “Міжнарод. фонд. дослідж. освіт. політики”; за заг. ред. Т. В. Фінікова, А. Є. Артюхова – К.; Таксон, 2016. – 234 с.

Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : кол. моногр. / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. – Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. – 170 с.

Савенкова Л., Чуканова С. Навчання студентів академічній доброчесності у бібліотеці ВНЗ: методичні поради. — К.: Українська бібліотечна асоціація, 2016.

Проте проблема інформування здобувачів освіти та науково-педагогічних працівників з питань сутності та процедур дотримання академічної доброчесності в нашій країні є на сьогодні відкритою. Ще далеко нам до її розв’язання. Я згоден із тими учасниками дискусії, які підкреслюють необхідність роз’яснення людям сутності поняття академічної доброчесності та відповідного інформування всіх учасників освітнього процесу. Без такої системної щоденної роботи марно мріяти про наближення до світових стандартів у цьому напрямі.

В. Богданов, м. Кропивницький

Цього року в нашому закладі прийнято Положення про дотримання академічної доброчесності. В ньому, зокрема, зазначається: «Дотримання академічної доброчесності науково-педагогічними працівниками передбачає:

- дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

- надання достовірної інформації про методики і результати досліджень,  джерела використаної інформації та власну творчу діяльність;

- контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

- об’єктивне та неупереджене оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти;

- уникнення приватного інтересу та конфлікту інтересів;

- відсутність фальсифікації  наукових  результатів  з  їх наступним використанням  у роботі.

Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

- самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання;

- подання для оцінювання лише самостійно виконану роботу, яка не є запозиченою або переробленою з іншої, виконаної третіми особами;

- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень,  відомостей;

- дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

- надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації;

- дотримання загальноприйнятих етичних норм.

Це все – гарні слова. Що ж пропонується у разі порушення одного чи кількох пунктів цього положення? Як завжди, створення комісії! При чому, до складу комісії мають входити науково-педагогічні працівники нашого закладу. Гадаю, доки факти порушень академічної доброчесності не будуть розслідуватися ззовні, НІЧОГО позитивного це положення не принесе.

С.П., м. Київ 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Важливо вести боротьбу насамперед з причинами, що породжують в академічному середовищі сприятливі умови для процвітання академічної нечесності, а не лише з її симптомами та окремими проявами.

Підтримка академічної доброчесності має відбуватися через продукування процедур, що сприятимуть на інституційному рівні прозорій комунікації членів академічної спільноти. Потрібно думати не стільки про покарання, скільки про формування умов, які б не потребували вдаватися до академічної нечесності. Потрібно суттєво обмежити (за можливості мінімізувати) вплив освітянської бюрократії на формування процедур забезпечення та перевірки якості вищої освіти.

2. Неприпустимо обмежувати чи зводити перелік проявів академічної недоброчесності до окремих її проявів чи робити акцент на одному з таких проявів, бо це веде лише до тимчасових гучних кампаній. Тому доцільною є розбудова загальнодержавної системи збору статистичних даних щодо виявлених випадків академічної нечесності в університетах та оприлюднення на їх основі щорічних звітів. Потрібна також розробка та імплементація вищими навчальними закладами спеціальних інституційних політик запобігання і боротьби з плагіатом (кодекси честі студентів, етичні кодекси викладачів, положення про запобігання плагіату і списуванню тощо).

3. Оскільки академічна недоброчесність процвітає саме в закритих академічних спільнотах, саме успішна стратегія реалізації комплексної кадрової політики у системі вищої освіти має стати головною передумовою подолання масштабної академічної недоброчесності у вищій школі. Людина, яка керується нормами академічної  доброчесності та має належну професійну підготовку, має бути впевнена в тому, що вона завжди знайде можливість для своєї повноцінної реалізації у вищій школі, а не буде залежати від волі тих, для кого вища школа є лише бізнес-проектом. Без такої впевненості викладача вищої школи будь-які кампанії проти академічної нечесності будуть марними. У цьому напрямі важливими є такі кроки:

- впровадження на національному рівні порядку врегулювання порушень у сфері академічної доброчесності, заснування незалежних національних агенцій-арбітрів, діяльність яких спрямована на вирішення спорів у сфері академічної доброчесності задля захисту прав студентів і викладачів;

- розробка та запровадження комп’ютерного тестування здобувачів освіти з автоматичним оцінюванням роботи;

- внесення кардинальних змін до процедур перевірки знань і вмінь здобувачів освіти, унеможливлення здійснення такої перевірки викладачами, які працюють в тому ж ВНЗ, де навчаються студенти; як варіант – створення центрів незалежного оцінювання.

4. Плагіат має розглядатися як один із різновидів псевдонаукової діяльності та вдавання науково-дослідної роботи. Разом із тим слід пам’ятати, що відвертий плагіат є лише вираженням брутальності та нерозсудливості окремих членів академічної спільноти, протидія такій брутальності не повинна заважати бачити та викривати інші менш зухвалі вдавання науково-дослідної роботи, які становлять не меншу небезпеку та мають не менший руйнівний вплив на сучасну вищу школу. Стосовно протидії поширенню плагіату доречними є такі заходи:

- використання спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення плагіату на основі чітких правил і політики щодо його використання;

- попередня експертна оцінка, зокрема й самооцінка, та/або технічна перевірка (за  допомогою спеціалізованих програмних засобів) щодо ознак академічного плагіату в творах, підготовлених до друку;

- розбудова національних та університетських інституційних репозитаріїв, які містять бази даних академічних/наукових текстів студентів/викладачів/науковців;

- дослідження внутрішніх причин та сучасних освітніх практик у сфері боротьби з плагіатом для вироблення на цій основі відповідних політик, інструкцій, керівництв;

- інтеграція в освітні програми університетів на рівні бакалаврату та магістратури окремих навчальних блоків у частині академічної доброчесності, зокрема тих, що стосуються сучасних стандартів академічного письма; загальна популяризація культури боротьби з плагіатом. 

5. Вирішальним кроком у підтримці академічної доброчесності та протидії академічній недоброчесності має стати формування загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Без забезпечення якості вищої освіти на інституційному та системному рівні важко говорити про ефективну діяльність у цьому напрямі. 

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО КРУГЛИЙ СТІЛ «Академічна доброчесність у вищій освіті: місія неможлива?!»
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО КРУГЛИЙ СТІЛ «Академічна доброчесність у вищій освіті: місія неможлива?!»

У Законі України «Про освіту», ухваленому в вересні цього року, вперше з’явився термін «академічна доброчесність». Академічна доброчесність, як зазначається у статті 72 Закону «Про освіту», – «це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень». Вперше на законодавчому рівні визначаються конкретні обов’язки учасників освітнього процесу щодо її дотримання та види можливих її порушень. 

«Порушеннями академічної доброчесності вважаються: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ’єктивне оцінювання».

Як бачимо, діапазон можливих порушень досить широкий, а порушниками можуть бути як працівники викладацько-професорського складу, так і студенти.

За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання; позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання; відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми; відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту); позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

У статті 72 Закону «Про освіту» зазначається також, що «види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності. Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів».

Для американських або європейських університетів це не є новиною. Там давно вже майже ніхто не ризикує списувати або підтасовувати матеріали досліджень, оскільки може залишитися без стипендії або навіть без диплома. У нас же ще з радянських часів на цю проблему належної уваги не звертали, а протягом останніх двох десятиліть вона набула катастрофічних масштабів. Звісно, це явище є притаманним і для загальної середньої освіти, але його обговорення потребує окремого «круглого столу». Сьогодні ж ми вирішили зосередитися саме на вищій освіті та обговорити питання:

1. У чому причини стрімкого поширення академічної недоброчесності у вітчизняному освітньо-науковому просторі? 

2. Якими ж мають бути спеціальні закони та внутрішні положення, які визначатимуть види академічної відповідальності учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності? 

3. Що потрібно зробити та передбачити, аби норми нового закону не перетворилися в фікцію? 

***

Академічній доброчесності в сучасному дискурсі на цю проблематику протиставляється категорія академічної нечесності (academic misconduct, dishonesty), основні прояви якої знаходимо у таких видах діяльності:

- фабрикація даних (fabrication) – передбачає штучне створення вигаданих даних чи фактів на підтримку положень, які пропонуються автором у науковій праці;

- фальсифікація даних (falsification) – полягає у свідомій зміні чи модифікації вже наявних даних для підтвердження тих чи інших наукових висновків дослідника;

- хабарництво в академічній сфері (bribery) – незаконне вимагання від певної особи матеріальних чи грошових цінностей в обмін на академічну вигоду (наприклад, хабар за іспит чи письмову роботу);

- академічний саботаж (sabotage) – вчинення дослідником таких дій, які дають йому можливість отримати нелегітимну академічну вигоду, чи зменшити таку для інших членів академічної групи чи спільноти (наприклад, шляхом затягування процесу рецензування роботи автора для використання результатів у власних цілях, знищення певних даних відносно інших дослідників-конкурентів);

- професорська нечесність (professorial misconduct) – зловживання окремими представниками професорсько-викладацького складу своїми службовими обов’язками з метою примусу і тиску на колег чи студентів (Siaputra & Santosa 2016);

- академічне шахрайство (cheating) – така поведінка студентів, коли в ході виконання навчальних завдань вони використовують в корисливих цілях недозволені матеріали, інформацію чи інші допоміжні засоби (Pavela 1978); найпоширенішою формою академічного шахрайства є списування, зокрема за посередництвом шпаргалок, через заглядання у роботу сусіда під час іспиту, колективну співпрацю між студентами заради отримання спільної для всіх вигоди, вчинення дій, направлених на попереднє та незаконне ознайомлення зі змістом екзаменаційних білетів тощо (Klein et al. 2007);

- плагіат (plagiarism) – академічна поведінка, яка характеризується такими п’ятьма кумулятивними ознаками (Fishman 2009, с. 5): “коли певна особа (1) використовує слова, ідеї чи результати праці, (2) що належать іншому визначеному джерелу чи людині (3) без вказування посилання на джерело, з якого вона була запозичена (4) у ситуації, в якій правомірно очікується вказування авторства оригіналу (5) з метою отримати певну користь, пошану, вигоду, які не обов’язково мають бути грошового характеру.

Отже, академічна доброчесність, з одного боку, є складною міждисциплінарною категорією, яка поєднує в собі етичні норми й правила поведінки людини в освітньо-науковому середовищі, та механізми й інструменти, за допомогою яких такі реалізуються на практиці. З іншого, існує цілий комплекс чинників, передусім морально-культурних, інституційних, освітньо-виховних, які впливають ззовні чи зсередини на університет, визначаючи його спроможність та прагнення протидіяти академічній нечесності. У будь-якому разі така цілісна система норм, правил, устроїв потребує значних ресурсів, часу та навіть волі й мужності окремих осіб для свого утвердження, і в жодному випадку не може з’явитись одномоментно чи випадково.

Володимир Сацик http://education-ua.org/ua/articles/930-akademichna-dobrochesnist-mifichna-kontseptsiya-chi-dievij-instrument-zabezpechennya-yakosti-vishchoji-osviti

У статті Володимира Бєлого читаємо: «Зараз ідуть екзаменаційні сесії в університетах і на тлі обурливих повідомлень наживо від випускників ліцею в голові крутиться декілька питань: перше - А скільки в Україні зараз викладачів приймають іспити і у скількох з них не діє тіньова схема, за якою група має зібрати мінімум 10 000 гривень, щоб його успішно пройти, враховуючи наявність тих студентів, які платити не будуть з тієї чи іншої причини? Друге - для скількох ректорів наших університетів така "новина" - це як "сніг на голову"? Третє - скільки в Україні діє органів контролю за чистотою суспільної діяльності, яка фінансується з держбюджету і для скількох з них існування такого сезонного явища є новиною? Четверте - скільки в Україні написано монографій, проведено конференцій, круглих столів та захищено дисертацій на тему академічної доброчесності і який їх к.к.д. на тлі існування кризи корупції та хабарництва?».

Що можна тут сказати? Стосовно дисертацій на тему академічної доброчесності – намагався їх знайти в інтернеті – не знайшов. Деякі монографії та кілька статей з цього питання є, але цього дуже замало для оволодіння теоретичними основами даної проблеми для повного і всебічного її розуміння.

Але з інших питань, про які пише В. Бєлий – додати нічого. Все сказано правильно. Тільки виходу не видно. Хіба що організовувати сесії в центрах незалежного оцінювання. Але це сьогодні звучить як фантастика.

В. Корнієнко, м. Полтава

Протидія масштабній академічній не доброчесності у вітчизняній вищій школі не повинна зводитися до окремих гучних кампаній, які до того ж буде очолювати освітянська бюрократія, діяльність якої і є однією з головних причин процвітання академічної нечесності у вищій школі. Академічна недоброчесність у вищій школі є системною проблемою, а тому її вирішення потребує системних змін, які мають відбуватися паралельно формуванню системи забезпечення якості вищої освіти.

1. Вирішальним кроком у підтримці академічної доброчесності та протидії академічній недоброчесності має стати формування загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Без забезпечення якості вищої освіти на інституційному та системному рівні важко говорити про ефективну протидію академічній нечесності.

2. Підтримка академічної доброчесності має відбуватися через продукування процедур, що будуть сприяти на інституційному рівні прозорій комунікації членів академічної спільноти. Потрібно думати не стільки про покарання, скільки про формування умов, які б не потребували вдаватися до академічної нечесності.

3. Потрібно суттєво обмежити (за можливості мінімізувати) вплив освітянської бюрократії на формування процедур забезпечення та перевірки якості вищої освіти. Саме вітчизняна освітянська бюрократія своєю псевдоцілераціональною діяльністю щодо забезпечення якості вищої освіти сприяє процвітанню академічної недоброчесності у вищій школі, оскільки пропонує заходи, виконання яких веде до безглуздя, а їх обхід є проявом  нечесності. Не можна ставити людину перед альтернативою: безглуздя або недоброчесність.

4. Важливо вести боротьбу насамперед з причинами, що породжують в академічному середовищі сприятливі умови для процвітання академічної нечесності, а не лише з її симптомами та окремими проявами. Отже, потрібно насамперед редукувати умови, що породжують масштабну академічну недоброчесність.

5. Неприпустимо обмежувати чи зводити перелік проявів академічної недоброчесності до окремих її проявів чи робити акцент на одному з таких проявів, бо це веде лише до тимчасових гучних кампаній.

6. Оскільки академічна недоброчесність процвітає саме в умовах закритих академічних спільнот та кулуарності, то саме успішна стратегія реалізації комплексної кадрової політики у системі вищої освіти має стати головною передумовою подолання масштабної академічної не доброчесності у вищій школі. Людина, яка керується нормами академічної  доброчесності та має належну професійну підготовку, має бути впевнена в тому, що вона завжди знайде можливість для своєї повноцінної реалізації у вищій школі, а не буде залежати від волі тих, для кого вища школа є лише бізнес-проектом. Без такої впевненості викладача вищої школи будь-які кампанії проти академічної нечесності будуть марними.

7. Плагіат має розглядатися як один із різновидів псевдонаукової діяльності та вдавання науково-дослідної роботи. Разом з тим слід пам’ятати, що відвертий плагіат є лише вираженням брутальності та нерозсудливості окремих членів академічної спільноти, протидія такій брутальності не повинна заважати бачити та викривати інші менш зухвалі вдавання науково-дослідної роботи, які становлять не меншу небезпеку та мають не менший руйнівний вплив на сучасну вищу школу.

Детальніше – у статті на нашому порталі

Юрій Федорченко, «Академічна недоброчесність у вищій школі як системна проблема».

http://education-ua.org/ua/articles/1105-akademichna-nedobrochesnist-u-vishchij-shkoli-yak-sistemna-problema 

Для розбудови цілісної та ефективної системи забезпечення академічної доброчесності в українській вищій школі доцільно здійснити такі заходи:

- ввести в чинне освітнє законодавство України чітко визначені та суворі норми відповідальності для студентів, викладачів, науковців за плагіат; у випадку невжиття керівництвом вищих навчальних закладів відповідних заходів з реагування на ті чи інші академічні проступки чи не накладання санкцій за плагіат передбачити відсторонення таких осіб від займаної посади;

- зобов’язати вищі навчальні заклади реалізувати власну політику забезпечення академічної доброчесності шляхом розробки кодексів честі студентів і етичних кодексів викладачів та представників адміністрації, створення незалежних, з долученням експертів та громадськості, комітетів з етики, які б наглядали за дотриманням етичних стандартів та вирішували спори у випадку порушення таких;

- створити національну систему збору статистичних даних і моніторингу інформації щодо випадків академічної нечесності в університетах та оприлюднення на їхній основі періодичних відкритих звітів;

- завершити створення і запустити в дію загальнонаціональний репозитарій академічних текстів студентів, освітян і науковців та передбачити на операційному рівні за основу його роботи принципи відкритості й прозорості, а також порядок використання спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення ознак плагіату;

- передбачити як критерій акредитації освітніх програм вищих навчальних закладів наявність відповідних процедур і політики боротьби з плагіатом та списуванням, а також навчальних модулів з академічної доброчесності;

- створити національну інституцію незалежного арбітражу у сфері академічної доброчесності для вирішення спорів та реагування на несправедливі практики, пов’язані з покаранням за плагіат і списування;

- МОН України ініціювати загальнодержавну програму популяризації культури боротьби з плагіатом та списуванням, у тому числі через навчання студентів академічному письму, започаткування грантових дослідницьких проектів у цій сфері тощо.

Отже, концепція академічної доброчесності в цивілізованому світі жодною мірою не є міфічною, це радше дієвий інструмент забезпечення і посилення якості вищої освіти. Міфи народжуються лишень в головах окремих слабовільних людей, які свідомо не бажають помічати нагальність проблеми, а то й мають з неї певний зиск. Тому українській вищій школі якраз на часі перестати жити міфами, а переходити до ефективних дій, імплементуючи фундаментальні етичні цінності не словом, а ділом!

Володимир Сацик http://education-ua.org/ua/articles/930-akademichna-dobrochesnist-mifichna-kontseptsiya-chi-dievij-instrument-zabezpechennya-yakosti-vishchoji-osviti

Побачивши оголошення про цей круглий стіл, я вирішила ґрунтовніше вивчити цю проблему, для чого перечитала кілька монографій та статей, де є бодай якась інформація з цих питань. Які ж висновки я зробила:

 1) стосовно боротьби з плагіатом існують достатньо ефективні інституції, а також деякі запобіжники;

2) відносно ж запобігання списування студентами – крім загальних фраз та закликів до моральності, намагання вмотивувати екзаменатора суворо стежити за студентами – нічого не знайшла.

Можливо, в Європі таких закликів і достатньо, у нас же, в наших реаліях це – пустий звук. У міжнародному дослідженні студентів, про яке йдеться в роботі В. Сацика, що базувалось на опитуванні у США, Албанії, Білорусі, Хорватії, Киргизстані, Латвії, Литві, Росії та Україні, було виявлено, що частота академічного шахрайства саме серед українських студентів є найвищою, зокрема більше 85% респондентів зазначили, що вдавалися до обману в ході навчання більш ніж 10 разів (найменший відсоток таких студентів має місце в Албанії, Киргизстані та США). За результатами іншого національного опитування було виявлено, що на питання «Чому студенти вдаються до списування або купівлі різних робіт, які повинні робити самостійно?» 45% респондентів відповіли «тому, що купити чи списати потрібну роботу дуже просто і доступно», а 31,4% – «тому, що студенти не бачать зв'язку між цими завданнями та їхньою майбутньою професією». При цьому багато з них віддають високий пріоритет здобуванню якісної освіти та отриманню належного рівня знань у вищій школі. Також вкрай показовою з позицій порушення стандартів академічної доброчесності виявилась ситуація з велетенськими чергами за шпаргалками під час зимової підсумкової сесії в 2017 році у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Отже, доки МОН не змінить кардинально порядок організації і проведення екзаменаційних сесій у ВНЗ, нічого не буде. Ніколи викладач, він же – екзаменатор – не буде суворо і принципово дотримуватися всіх вимог до процедури іспитів з тієї простої причини, що це йому невигідно! Якщо оцінки студентів будуть недостатньо високими, постане справедливе питання про його професійну компетентність як викладача. Єдиний вихід із цієї ситуації на сьогодні – це запровадження ЗНО для всіх ВНЗ і не лише на випускних екзаменах. Як це зробити – поки ще не уявляю, але це потрібно робити. Впевнена, що наше міністерство, агентство з якості освіти та АПН справляться з таким завданням.

Л. Васильченко, м. Кропивницький

Прийшовши кілька років тому на кафедру, маючи науковий ступінь кандидата наук, я вирішив бути чесним і не піддаватися на спокуси. Я не брав хабарів у різних формах (в пакунках з коньяком і цукерками, конвертах з написом «Із вдячністю» або «Вітаємо!» тощо). Перші два роки мені це вдавалося, але з великим трудом. На третій – я побачив, що більшість колег почали відвертатися від мене, дехто навіть став вороже до мене ставитися. Моя знайома – доцент сусідньої кафедри – пояснила ситуацію: «Ти їм ламаєш всі хатки!». От у чому проблема! Переді мною постала дилема: або звільнятися, або приймати правила гри. Я, на свій сором, обрав другий варіант. Вирішив брати пакунки, але без конвертів. Це значно послабило напругу в колективі але душевних переживань додало.

До якого ж висновку я прийшов?

По-перше, доки не будуть створені справжні і діючи інструменти контролю за процесом оцінювання успішності студентів з боку адміністрації (або з боку громадськості) НІЧОГО не зміниться. Студенти як списували, так і будуть списувати, як купляли оцінки, так і будуть купляти. Ні про яку якість знань тут говорити не доводиться.

По-друге, потрібно змінювати і саму систему перевірки та оцінювання знань студентів. Цілком згоден з тими колегами, які акцентують на цьому увагу. Я теж не уявляю собі ці «центри незалежного оцінювання» під час екзаменаційних сесій, але без цього, напевно, не обійтися.

В.К.

На сьогодні в Україні матеріалів щодо основ академічної доброчесності та впровадження необхідних процедур обмаль. Знайшов у мережі кілька статей та оголошень про дискусії, семінари, конференції, а також – на сторінці Євгена Ніколаєва http://www.skeptic.in.ua/integrity/  ці монографії, які, на мою думку, варті уваги колег.

Академічна чесність як основа сталого розвитку університету / Міжнарод. благод. Фонд “Міжнарод. фонд. дослідж. освіт. політики”; за заг. ред. Т. В. Фінікова, А. Є. Артюхова – К.; Таксон, 2016. – 234 с.

Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : кол. моногр. / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. – Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. – 170 с.

Савенкова Л., Чуканова С. Навчання студентів академічній доброчесності у бібліотеці ВНЗ: методичні поради. — К.: Українська бібліотечна асоціація, 2016.

Проте проблема інформування здобувачів освіти та науково-педагогічних працівників з питань сутності та процедур дотримання академічної доброчесності в нашій країні є на сьогодні відкритою. Ще далеко нам до її розв’язання. Я згоден із тими учасниками дискусії, які підкреслюють необхідність роз’яснення людям сутності поняття академічної доброчесності та відповідного інформування всіх учасників освітнього процесу. Без такої системної щоденної роботи марно мріяти про наближення до світових стандартів у цьому напрямі.

В. Богданов, м. Кропивницький

Цього року в нашому закладі прийнято Положення про дотримання академічної доброчесності. В ньому, зокрема, зазначається: «Дотримання академічної доброчесності науково-педагогічними працівниками передбачає:

- дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

- надання достовірної інформації про методики і результати досліджень,  джерела використаної інформації та власну творчу діяльність;

- контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

- об’єктивне та неупереджене оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти;

- уникнення приватного інтересу та конфлікту інтересів;

- відсутність фальсифікації  наукових  результатів  з  їх наступним використанням  у роботі.

Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

- самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання;

- подання для оцінювання лише самостійно виконану роботу, яка не є запозиченою або переробленою з іншої, виконаної третіми особами;

- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень,  відомостей;

- дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

- надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації;

- дотримання загальноприйнятих етичних норм.

Це все – гарні слова. Що ж пропонується у разі порушення одного чи кількох пунктів цього положення? Як завжди, створення комісії! При чому, до складу комісії мають входити науково-педагогічні працівники нашого закладу. Гадаю, доки факти порушень академічної доброчесності не будуть розслідуватися ззовні, НІЧОГО позитивного це положення не принесе.

С.П., м. Київ 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Важливо вести боротьбу насамперед з причинами, що породжують в академічному середовищі сприятливі умови для процвітання академічної нечесності, а не лише з її симптомами та окремими проявами.

Підтримка академічної доброчесності має відбуватися через продукування процедур, що сприятимуть на інституційному рівні прозорій комунікації членів академічної спільноти. Потрібно думати не стільки про покарання, скільки про формування умов, які б не потребували вдаватися до академічної нечесності. Потрібно суттєво обмежити (за можливості мінімізувати) вплив освітянської бюрократії на формування процедур забезпечення та перевірки якості вищої освіти.

2. Неприпустимо обмежувати чи зводити перелік проявів академічної недоброчесності до окремих її проявів чи робити акцент на одному з таких проявів, бо це веде лише до тимчасових гучних кампаній. Тому доцільною є розбудова загальнодержавної системи збору статистичних даних щодо виявлених випадків академічної нечесності в університетах та оприлюднення на їх основі щорічних звітів. Потрібна також розробка та імплементація вищими навчальними закладами спеціальних інституційних політик запобігання і боротьби з плагіатом (кодекси честі студентів, етичні кодекси викладачів, положення про запобігання плагіату і списуванню тощо).

3. Оскільки академічна недоброчесність процвітає саме в закритих академічних спільнотах, саме успішна стратегія реалізації комплексної кадрової політики у системі вищої освіти має стати головною передумовою подолання масштабної академічної недоброчесності у вищій школі. Людина, яка керується нормами академічної  доброчесності та має належну професійну підготовку, має бути впевнена в тому, що вона завжди знайде можливість для своєї повноцінної реалізації у вищій школі, а не буде залежати від волі тих, для кого вища школа є лише бізнес-проектом. Без такої впевненості викладача вищої школи будь-які кампанії проти академічної нечесності будуть марними. У цьому напрямі важливими є такі кроки:

- впровадження на національному рівні порядку врегулювання порушень у сфері академічної доброчесності, заснування незалежних національних агенцій-арбітрів, діяльність яких спрямована на вирішення спорів у сфері академічної доброчесності задля захисту прав студентів і викладачів;

- розробка та запровадження комп’ютерного тестування здобувачів освіти з автоматичним оцінюванням роботи;

- внесення кардинальних змін до процедур перевірки знань і вмінь здобувачів освіти, унеможливлення здійснення такої перевірки викладачами, які працюють в тому ж ВНЗ, де навчаються студенти; як варіант – створення центрів незалежного оцінювання.

4. Плагіат має розглядатися як один із різновидів псевдонаукової діяльності та вдавання науково-дослідної роботи. Разом із тим слід пам’ятати, що відвертий плагіат є лише вираженням брутальності та нерозсудливості окремих членів академічної спільноти, протидія такій брутальності не повинна заважати бачити та викривати інші менш зухвалі вдавання науково-дослідної роботи, які становлять не меншу небезпеку та мають не менший руйнівний вплив на сучасну вищу школу. Стосовно протидії поширенню плагіату доречними є такі заходи:

- використання спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення плагіату на основі чітких правил і політики щодо його використання;

- попередня експертна оцінка, зокрема й самооцінка, та/або технічна перевірка (за  допомогою спеціалізованих програмних засобів) щодо ознак академічного плагіату в творах, підготовлених до друку;

- розбудова національних та університетських інституційних репозитаріїв, які містять бази даних академічних/наукових текстів студентів/викладачів/науковців;

- дослідження внутрішніх причин та сучасних освітніх практик у сфері боротьби з плагіатом для вироблення на цій основі відповідних політик, інструкцій, керівництв;

- інтеграція в освітні програми університетів на рівні бакалаврату та магістратури окремих навчальних блоків у частині академічної доброчесності, зокрема тих, що стосуються сучасних стандартів академічного письма; загальна популяризація культури боротьби з плагіатом. 

5. Вирішальним кроком у підтримці академічної доброчесності та протидії академічній недоброчесності має стати формування загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Без забезпечення якості вищої освіти на інституційному та системному рівні важко говорити про ефективну діяльність у цьому напрямі. 

12.01.2018
"Освітня політика"
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews