Укр Рус

Дата: 18.06.2019

Підписка на новини

Пропозиції до нового закону України «Про освіту» (І)

Автор:
Група незалежних експертів
Опубліковано
16.10.2013

Члени робочої групи Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України пропонують внести до нового Закону «Про освіту» такі норми:

 Стосовно структури освіти

 Для потреб Закону під освітою розуміється процес або результати засвоєння особою знань, вмінь та набуття компетентностей.

 Потрібно дати визначення формальної, неформальної та інформальної освіти.

 До формальноїосвітивідносятьсявсівидиосвіти, передбачені Конституцією і законами України, де встановленодержавнівимогищодоякості та змісту освіти, та/або видається документ про освіту державного зразка (від імені держави).

Можливо ширше поняття: це всі види освіти, результати якої визнаються офіційно.

Формальна освіта надається навчальними закладами, для яких освітня діяльність є основною. Діяльність у сферіформальноїосвітипідлягаєліцензуванню.

 До неформальної освіти відносяться всі види освіти, що здобувається організовано, під керівництвом педагога/педагогів ( в т.ч. заочно або дистанційно).Включає в себе навчальні курси, семінари, круглі столи тощо.

 Всі інші види освіти належать до інформальної (самоосвіта – активна або пасивна). Включає в себе самоосвіту за різними джерелами інформації, освіту внаслідок спілкування, дискусій тощо

 Треба закласти принцип: держава сприяє розвитку всіх видів освіти. Поєднання різних видів освіти створює кожній особі для освіти упродовж життя.

 Закон не може обмежувати права  громадян на здобуття/надання неформальної освіти, крім випадків, коли з метою захисту прав людини, безпеки держави навчання може проводитись лише у формах, передбачених законом (медицина, військова справа і технології тощо).

 Закон не може обмежувати права людини на інформальну освіту.

 Залежно від мети та змісту освіти, освіта може бути академічною (загальною) або професійною. Професійна освіта базується на певному рівні освіти академічної. Професійна освіта є як правило формальною. Можливе надання професійної освіти шляхом неформального навчання з подальшим визнанням результатів у спосіб передбачений для формальної освіти.

 Структура формальної освіти

 Структура формальної освіти має базуватися на МСКО – міжнародному стандарті класифікації освіти.

 Формальна освіта поділяється на 9 послідовних рівнів. Перехід до наступного рівня можливий, як правило, після здобуття попередніх рівнів.

 0-й рівень. Дошкільна освіта.

Рівень 0 розрахований для дітей, які не досягли віку вступу до рівня 1. Можна виділити дві категорії навчальних програм на рівні 0:

1)    програми освітнього розвитку для дітей молодшого віку; категорія передбачає зміст освіти, розроблений для дітей віком від 0 до 2 років;

2)    програми дошкільної освіти; категорія розрахована на дітей віком від 3 років до входження у початкову освіту.

 Альтернативний підхід:

Може поділятися на три під рівні:

- рання дитяча освіта (0-2 роки) (може здобуватися як неформальна).

 - дитяча освіта (3-4 роки) (цілком або частково здобувається як неформальна)

 - перед шкільна освіта (5 років,початок обов’язкової освіти); як правило, має бути формальною (????).

 1-й рівень. Початкова освіта.  Перший рівень обов’язкової освіти. Тривалість 4 роки. Вимоги до змісту та мінімального рівня навчальних досягнень встановлюються державним стандартом.

 2-й рівень. Загальна базова середня освіта. Другий рівень обов’язкової освіти. Тривалість 5 років. Доступ мають особи, які успішно пройшли навчання на першому рівні (випускники 1-го рівня). Вимоги до змісту та мінімального рівня навчальних досягнень встановлюються державним стандартом.

 3-й рівень. Повна загальна середня освіта. Третій рівень обов’язкової освіти. Тривалість 3 роки. Доступ мають особи, які успішно пройшли навчання на другому рівні (випускники 2-го рівня). Вимоги до змісту та мінімального рівня навчальних досягнень встановлюються державним стандартом. 

Освіта третього рівня характеризується спеціалізацією відповідно до нахилів та інтересів особи. Може бути чисто академічною або з елементами професійної освіти. Навчальні заклади, які дають освіту третього рівня, як правило є окремими юридичними особами. Засновниками таких закладів можуть бути вищі навчальні заклади.

4-й рівень. Професійна освіта на базі середньої (базової або повної). Рівень необов’язковий. Мета: професійна освіта для потреб ринку праці або ж професійна підготовка для доступу до вищої освіти в окремих галузях освіти. Може здобуватися паралельно із здобуттям освіти 3-го рівня однак тривалість навчання відповідно продовжується.  В програмах відсутня фундаментальна (академічна) складова, а рівень професійної кваліфікації нижчий від того, як здобувається у вищій освіті. Цей рівень включає програми освіти ля дорослих.

 Рівень включає нинішні програми кваліфікованого робітника, частину програм молодшого спеціаліста. Наприклад, сюди відноситься професійна освіта в музичних училищах. Доцільно віднести підготовку медсестер(фельдшерів) до цього рівня як обов’язковий етап для доступу до вищої медичної освіти.

 5-й рівень. Початковий рівень вищої освіти. Рівень необов’язковий. Мета: професійна освіта для потреб ринку праці на основі  фундаментальної підготовки (академічної або загальної освіти), що дозволяє скоротити строк навчання для здобуття освіти 6-ого рівня (ступінь бакалавра) або достатньо для доступу до 7-го рівня (магістратура). Рівень професійної кваліфікації порівнянний із рівнем бакалавра.  Тривалість навчання  -  2-3 роки. Доступ мають випускники 3-ого або 4-го рівнів на конкурсних засадах. Освіта надається у певній галузі освіти. Викладачі є науково-педагогічними працівниками. Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

6-й рівень. Перший рівень вищої освіти (бакалаврат). Рівень необов’язковий. Мета: академічна освіта і здобуття на цій основі професійної освіти Тривалість навчання  -  3-4 роки. Доступ мають випускники 3-ого або 4-го рівнів на конкурсних засадах. За скороченими програмами  - випускники 5-го рівня.

Програми 6-го рівня можуть бути академічно орієнтованими або професійно орієнтованими.

Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

7-й рівень. Другий рівень вищої освіти (магістратура). Рівень необов’язковий. Мета: академічна освіта і здобуття на цій основі професійної освіти. Тривалість навчання  -  2-3 роки. Доступ мають випускники 6-ого рівня на конкурсних засадах. В окремих випадках – випускники 5-го рівня.

Програми 7-го рівня можуть бути академічно орієнтованими або професійно орієнтованими.

Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

8-й рівень. Третій рівень вищої освіти (докторантура). Рівень необов’язковий. Мета: академічна освіта для ведення самостійної науково-дослідницької діяльності  і здобуття наукового ступеня. Тривалість навчання  -  4 роки. Доступ мають випускники 7-ого рівня на конкурсних засадах.

 Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

 Пост-докторантура (підготовка дисертацій доктора наук) не є окремим рівнем вищої освіти. Як така формальна освіта тут відсутня. Це етап науково-дослідницької діяльності який завершується підготовкою дисертації. Можлива консультаційна допомога, яка однак не є освітньою діяльністю в розумінні цього Закону.

 Елементи неформальної освіти, які регулюються законодавством

 Позашкільна освіта. Надається паралельно 1-3 рівням.  Гарантується доступ осіб  за рахунок часткового бюджетного фінансування.

Освіта дорослих. Освіта, яка надається особам з базовою або повною загальною середньою освітою з метою підвищення рівня загальної освіченості або професійної підготовки. Сюди відноситься і післядипломна освіта, в т.ч. корпоративна. Може слугувати як підготовчий етап до здобуття освіти 4-8 рівнів.

 Галузі освіти

 Для 4-8 рівнів слід вказувати галузь освіти (нині це -  галузі знань). Варто галузі освіти передбачити в законі. Галузі мають бути достатньо широкими для того, щоб не звужувати освітню підготовку на цих рівнях.

Спеціальності та спеціалізації можуть запроваджуватись в межах галузей освіти Урядом або навчальними закладами для швидкого реагування на потреби ринку праці.

 Державні стандарти встановлюють вимоги до рівня загальної (академічної) освіти в межах галузі освіти. Вимоги до професійної підготовки встановлюються Націнальною системою (рамкою) кваліфікацій).

 Варто відмовитись від формального затвердження переліку напрямків наукових досліджень (рівень 8).

 У сфері управління освітою

 1. Формування  трирівневої системи управління освітою: центральний орган виконавчої влади у сфері освіти, регіональні органи управління освітою та органи управління навчальними закладами. У рамках цієї моделі передбачається ліквідація органів управління освітою районних державних адміністрацій, міських рад  (за виключенням міст Києва та Севастополя). Замість ліквідованих органів управління районних державних адміністрацій, міських рад створюються центри сервісного забезпечення діяльності навчальних закладів;

 2. Встановлення відповідальності органів управління різного рівня за результати діяльності відповідних освітніх систем;

 3. Зосередження в центральному органі державного управління у сфері освіти лише функцій стратегічного управління, нагляду та контролю за функціонування освітньої системи; передача функцій оперативного управління від центрального органу до спеціалізованих агенцій, недержавних (громадських) організацій, регіональних та органів управління навчальними закладами;

 4. Визначення правових засад здійснення функцій державного нагляду та контролю за діяльністю навчальних закладів різних типів і форм власності;

 5. Формування системи громадсько-державного контролю за діяльністю органів управління освітою різного рівня;

 6. Формування системи управління навчальними закладами, в якій стратегічне управління здійснює повноважна Рада навчального закладу, до якої мають входити представники цілого ряду зацікавлених суб’єктів; оперативне управління – керівник навчального закладу (ректор, директор, завідуючий тощо) із своєю командою, який на цю посаду призначається Радою за погодженням із засновником. Вирішенням академічних питань мають займатися Вчені (педагогічні) ради;

 7. Запровадження трьох моделей автономії вищих навчальних закладів: державне регулювання, часткова автономія, повна автономія із визначенням відповідного правового статусу вищого навчального закладу та його взаємовідносин із органами управління освітою; ступеня незалежності осіб, які відповідають за діяльність навчального закладу;  ступеня академічної, кадрової й фінансової автономії.

 Стосовно забезпечення прав та свобод вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів.

 1.Вибір навчальних закладів, педагогів, форм навчання (очної, дистанційної, очно-дистанційної, заочно-дистаційної чи будь-якого їх поєднання),індивідуальних навчальних графіків та їх зміни упродовж усього періоду навчання.

 2. Право на самостійне вивчення окремих навчальних предметів, дисциплін та курсів.

 3. Право на незалежне оцінювання семестрових, річних та випускних навчальних досягнень.

 4. Право на академічну мобільність у процесі здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти.

 5. Право на вироблення індивідуальної навчальної траєкторії та визначення тривалості навчання на відповідному освітньому рівні.

 Далі буде

Пропозиції до нового закону України «Про освіту» (І)
Пропозиції до нового закону України «Про освіту» (І)

Члени робочої групи Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України пропонують внести до нового Закону «Про освіту» такі норми:

 Стосовно структури освіти

 Для потреб Закону під освітою розуміється процес або результати засвоєння особою знань, вмінь та набуття компетентностей.

 Потрібно дати визначення формальної, неформальної та інформальної освіти.

 До формальноїосвітивідносятьсявсівидиосвіти, передбачені Конституцією і законами України, де встановленодержавнівимогищодоякості та змісту освіти, та/або видається документ про освіту державного зразка (від імені держави).

Можливо ширше поняття: це всі види освіти, результати якої визнаються офіційно.

Формальна освіта надається навчальними закладами, для яких освітня діяльність є основною. Діяльність у сферіформальноїосвітипідлягаєліцензуванню.

 До неформальної освіти відносяться всі види освіти, що здобувається організовано, під керівництвом педагога/педагогів ( в т.ч. заочно або дистанційно).Включає в себе навчальні курси, семінари, круглі столи тощо.

 Всі інші види освіти належать до інформальної (самоосвіта – активна або пасивна). Включає в себе самоосвіту за різними джерелами інформації, освіту внаслідок спілкування, дискусій тощо

 Треба закласти принцип: держава сприяє розвитку всіх видів освіти. Поєднання різних видів освіти створює кожній особі для освіти упродовж життя.

 Закон не може обмежувати права  громадян на здобуття/надання неформальної освіти, крім випадків, коли з метою захисту прав людини, безпеки держави навчання може проводитись лише у формах, передбачених законом (медицина, військова справа і технології тощо).

 Закон не може обмежувати права людини на інформальну освіту.

 Залежно від мети та змісту освіти, освіта може бути академічною (загальною) або професійною. Професійна освіта базується на певному рівні освіти академічної. Професійна освіта є як правило формальною. Можливе надання професійної освіти шляхом неформального навчання з подальшим визнанням результатів у спосіб передбачений для формальної освіти.

 Структура формальної освіти

 Структура формальної освіти має базуватися на МСКО – міжнародному стандарті класифікації освіти.

 Формальна освіта поділяється на 9 послідовних рівнів. Перехід до наступного рівня можливий, як правило, після здобуття попередніх рівнів.

 0-й рівень. Дошкільна освіта.

Рівень 0 розрахований для дітей, які не досягли віку вступу до рівня 1. Можна виділити дві категорії навчальних програм на рівні 0:

1)    програми освітнього розвитку для дітей молодшого віку; категорія передбачає зміст освіти, розроблений для дітей віком від 0 до 2 років;

2)    програми дошкільної освіти; категорія розрахована на дітей віком від 3 років до входження у початкову освіту.

 Альтернативний підхід:

Може поділятися на три під рівні:

- рання дитяча освіта (0-2 роки) (може здобуватися як неформальна).

 - дитяча освіта (3-4 роки) (цілком або частково здобувається як неформальна)

 - перед шкільна освіта (5 років,початок обов’язкової освіти); як правило, має бути формальною (????).

 1-й рівень. Початкова освіта.  Перший рівень обов’язкової освіти. Тривалість 4 роки. Вимоги до змісту та мінімального рівня навчальних досягнень встановлюються державним стандартом.

 2-й рівень. Загальна базова середня освіта. Другий рівень обов’язкової освіти. Тривалість 5 років. Доступ мають особи, які успішно пройшли навчання на першому рівні (випускники 1-го рівня). Вимоги до змісту та мінімального рівня навчальних досягнень встановлюються державним стандартом.

 3-й рівень. Повна загальна середня освіта. Третій рівень обов’язкової освіти. Тривалість 3 роки. Доступ мають особи, які успішно пройшли навчання на другому рівні (випускники 2-го рівня). Вимоги до змісту та мінімального рівня навчальних досягнень встановлюються державним стандартом. 

Освіта третього рівня характеризується спеціалізацією відповідно до нахилів та інтересів особи. Може бути чисто академічною або з елементами професійної освіти. Навчальні заклади, які дають освіту третього рівня, як правило є окремими юридичними особами. Засновниками таких закладів можуть бути вищі навчальні заклади.

4-й рівень. Професійна освіта на базі середньої (базової або повної). Рівень необов’язковий. Мета: професійна освіта для потреб ринку праці або ж професійна підготовка для доступу до вищої освіти в окремих галузях освіти. Може здобуватися паралельно із здобуттям освіти 3-го рівня однак тривалість навчання відповідно продовжується.  В програмах відсутня фундаментальна (академічна) складова, а рівень професійної кваліфікації нижчий від того, як здобувається у вищій освіті. Цей рівень включає програми освіти ля дорослих.

 Рівень включає нинішні програми кваліфікованого робітника, частину програм молодшого спеціаліста. Наприклад, сюди відноситься професійна освіта в музичних училищах. Доцільно віднести підготовку медсестер(фельдшерів) до цього рівня як обов’язковий етап для доступу до вищої медичної освіти.

 5-й рівень. Початковий рівень вищої освіти. Рівень необов’язковий. Мета: професійна освіта для потреб ринку праці на основі  фундаментальної підготовки (академічної або загальної освіти), що дозволяє скоротити строк навчання для здобуття освіти 6-ого рівня (ступінь бакалавра) або достатньо для доступу до 7-го рівня (магістратура). Рівень професійної кваліфікації порівнянний із рівнем бакалавра.  Тривалість навчання  -  2-3 роки. Доступ мають випускники 3-ого або 4-го рівнів на конкурсних засадах. Освіта надається у певній галузі освіти. Викладачі є науково-педагогічними працівниками. Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

6-й рівень. Перший рівень вищої освіти (бакалаврат). Рівень необов’язковий. Мета: академічна освіта і здобуття на цій основі професійної освіти Тривалість навчання  -  3-4 роки. Доступ мають випускники 3-ого або 4-го рівнів на конкурсних засадах. За скороченими програмами  - випускники 5-го рівня.

Програми 6-го рівня можуть бути академічно орієнтованими або професійно орієнтованими.

Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

7-й рівень. Другий рівень вищої освіти (магістратура). Рівень необов’язковий. Мета: академічна освіта і здобуття на цій основі професійної освіти. Тривалість навчання  -  2-3 роки. Доступ мають випускники 6-ого рівня на конкурсних засадах. В окремих випадках – випускники 5-го рівня.

Програми 7-го рівня можуть бути академічно орієнтованими або професійно орієнтованими.

Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

8-й рівень. Третій рівень вищої освіти (докторантура). Рівень необов’язковий. Мета: академічна освіта для ведення самостійної науково-дослідницької діяльності  і здобуття наукового ступеня. Тривалість навчання  -  4 роки. Доступ мають випускники 7-ого рівня на конкурсних засадах.

 Професійна підготовка узгоджується зі вимогами Національної рамки кваліфікацій. Державні стандарти встановлюються вимоги до результатів навчання.

 Пост-докторантура (підготовка дисертацій доктора наук) не є окремим рівнем вищої освіти. Як така формальна освіта тут відсутня. Це етап науково-дослідницької діяльності який завершується підготовкою дисертації. Можлива консультаційна допомога, яка однак не є освітньою діяльністю в розумінні цього Закону.

 Елементи неформальної освіти, які регулюються законодавством

 Позашкільна освіта. Надається паралельно 1-3 рівням.  Гарантується доступ осіб  за рахунок часткового бюджетного фінансування.

Освіта дорослих. Освіта, яка надається особам з базовою або повною загальною середньою освітою з метою підвищення рівня загальної освіченості або професійної підготовки. Сюди відноситься і післядипломна освіта, в т.ч. корпоративна. Може слугувати як підготовчий етап до здобуття освіти 4-8 рівнів.

 Галузі освіти

 Для 4-8 рівнів слід вказувати галузь освіти (нині це -  галузі знань). Варто галузі освіти передбачити в законі. Галузі мають бути достатньо широкими для того, щоб не звужувати освітню підготовку на цих рівнях.

Спеціальності та спеціалізації можуть запроваджуватись в межах галузей освіти Урядом або навчальними закладами для швидкого реагування на потреби ринку праці.

 Державні стандарти встановлюють вимоги до рівня загальної (академічної) освіти в межах галузі освіти. Вимоги до професійної підготовки встановлюються Націнальною системою (рамкою) кваліфікацій).

 Варто відмовитись від формального затвердження переліку напрямків наукових досліджень (рівень 8).

 У сфері управління освітою

 1. Формування  трирівневої системи управління освітою: центральний орган виконавчої влади у сфері освіти, регіональні органи управління освітою та органи управління навчальними закладами. У рамках цієї моделі передбачається ліквідація органів управління освітою районних державних адміністрацій, міських рад  (за виключенням міст Києва та Севастополя). Замість ліквідованих органів управління районних державних адміністрацій, міських рад створюються центри сервісного забезпечення діяльності навчальних закладів;

 2. Встановлення відповідальності органів управління різного рівня за результати діяльності відповідних освітніх систем;

 3. Зосередження в центральному органі державного управління у сфері освіти лише функцій стратегічного управління, нагляду та контролю за функціонування освітньої системи; передача функцій оперативного управління від центрального органу до спеціалізованих агенцій, недержавних (громадських) організацій, регіональних та органів управління навчальними закладами;

 4. Визначення правових засад здійснення функцій державного нагляду та контролю за діяльністю навчальних закладів різних типів і форм власності;

 5. Формування системи громадсько-державного контролю за діяльністю органів управління освітою різного рівня;

 6. Формування системи управління навчальними закладами, в якій стратегічне управління здійснює повноважна Рада навчального закладу, до якої мають входити представники цілого ряду зацікавлених суб’єктів; оперативне управління – керівник навчального закладу (ректор, директор, завідуючий тощо) із своєю командою, який на цю посаду призначається Радою за погодженням із засновником. Вирішенням академічних питань мають займатися Вчені (педагогічні) ради;

 7. Запровадження трьох моделей автономії вищих навчальних закладів: державне регулювання, часткова автономія, повна автономія із визначенням відповідного правового статусу вищого навчального закладу та його взаємовідносин із органами управління освітою; ступеня незалежності осіб, які відповідають за діяльність навчального закладу;  ступеня академічної, кадрової й фінансової автономії.

 Стосовно забезпечення прав та свобод вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів.

 1.Вибір навчальних закладів, педагогів, форм навчання (очної, дистанційної, очно-дистанційної, заочно-дистаційної чи будь-якого їх поєднання),індивідуальних навчальних графіків та їх зміни упродовж усього періоду навчання.

 2. Право на самостійне вивчення окремих навчальних предметів, дисциплін та курсів.

 3. Право на незалежне оцінювання семестрових, річних та випускних навчальних досягнень.

 4. Право на академічну мобільність у процесі здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти.

 5. Право на вироблення індивідуальної навчальної траєкторії та визначення тривалості навчання на відповідному освітньому рівні.

 Далі буде

16.10.2013
Група незалежних експертів
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Іван Петров
Опубліковано 16.07.2015 в 22:36
Шановні, Ви забуваєте про сільські школи, відстань від одного села до іншого майже 15 км, коли треба вставати нашим дітям для того, щоб потрапити до школи, особливо зимою, по бездоріжжю, коли транспорт не ходить місяцями. Тоді наші діти лишаються без освіти. Ми, батьки вважаємо що освіта повина бути для всіх, як початкова так і базова. А далі???
Тому при прийнятті нового закону "Про освіту" треба це теж враховувати. Треба думати, що в глибинці теж є діти, які в майбутньому будуть піднімати нашу неньку з колін, будуть працювати на її благо. Не всім бути геніями, треба комусь і хліб вирощувати і вугілля здобувати, і худобу вирощувати. Тому надіємось на Вашу далекоглядність .
Автор: Діана
Опубліковано 27.05.2015 в 11:39
Шановна редакція. Дозвольте долучитися до обговорення проекту закону "Про освіту" і висловити своє здивування відсутністю в проекті, а значить і в навчальному закладі майбутнього (близького) таких фахівців як: практичний психолог і соціальний педагог. В Україні в останні десятиліття відбулися значні зміні в системі освіти і професійної підготовки педагогічних працівників, враховуючи запити освітян, батьків, і самих учнів в багатьох ВНЗ впровадили підготовку практичних психологів і соціальних педагогів для системи освіти. Потреба в таких фахівцях зростає з кожним роком, вони допомагають пережити кризу, стресові та травматичні реакції учням, їх батькам, вчителям в цей складний для України час - це реальна підтримка і допомога. Якщо хтось не знає чи сумнівається в якості роботи фахівців психологічної служби - тоді це питання треба хоча б вивчити, а не просто викинути їх з системи освіти. Шановні експерти, не зробіть помилку - не позбавте психологічної підтримки учасників навчально-вихов ного процесу! Внесіть в перелік педагогічних штатних працівників навчального закладу практичних психологів і соціальних педагогів!
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 07.05.2014 в 05:19
Щодо очевидно можливого розділу у законі про ОСВІТУ - про доступність освіти: держава звісно має створити рівні умови для отримання освіти для всіх, але вона не повинна підтримувати однаково усіх учасників освітнього процесу у ході їхньої взаємодії. Підтримка має бути лише для тих, хто порядно, відповідально та гідно працює/навчаєть ся, а для всіх тих, хто шукає шляхи до шахрайства (списування, завищення оцінок, плагіат, пропуски занять, використання "інтелектуальни х рабів", проплачені заліки та іспити тощо) мають бути виписані однозначно чіткі конкретні та сильні санкції і процедури блокування подібного. Звернімо увагу, що ця дуже ВАЖЛИВА річ "тихою сапою" весь час виводиться за поле дискусії, вже не кажучи про чітку законодовчу реакцію.
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 06.05.2014 в 11:50
У контексті заяви міністра С. Квіта про активізацію роботи над новим законом про ОСВІТУ щодо розділу "Стосовно забезпечення прав та свобод вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів" є великий сенс чітко прописати усі ті перераховані права не лише як права особи, що навчається, а й по покласти в обов"язок закладу гарантовано їх забезпечувати у контексті дотримання принципу рівних умов для всіх учнів/студентів . Це до того, що з позицій традиційного нам менталітету до пошуку пільг та особливих умов є велика небезпека, що порядним та працьовитим учням/студентам , які не мають протекції ще й доведеться боротися за оті права як виняток з правила, яке буде простим продовженням теперішніх "порядків".
Автор: Бєлий Володимир
Опубліковано 12.11.2013 в 12:28
Було б доцільним не "тягнути кота за хвіст", а відразу у положенні "Навчальні заклади, які дають освіту третього рівня, як правило є окремими юридичними особами" прибрати слова "як правило", щоб відразу зайнятися формуванням державної мережі профільних (академічних та професійних) ліцеїв. Проблеми сільської місцевості вирішать освітні округи за надійної роботи районної служби шкільних автобусів. При цьому заняття у ліцеях мають починатися не раніше 9-ої години та звільнитися від штампу у вигляді "пояснення - показ зразків вправ - домашнє завдання" на користь сучасних методів практичного опрацювання вивченого у стінах ліцею під керівництвом вчителя. Тобто без фрагментарних епізодичних домашніх завдань "на завтра". Відтак в учня вдома буде лише потреба у тім, щоб розібратися в теорії заради цільової комплексної підготовки до планових атестацій чи захисту творчих проектів тощо.
Автор: Лікарчук Ігор
Опубліковано 12.11.2013 в 15:40
Шановний пане Володимире.
Редколегія "Освітньої політики" щиро вдячна за Ваш коментар. Запрошуємо Вас до співпраці як громадського експерта з питань освіти. Будемо щиро раді такій співпраці. Адреси електронних скриньок для звязку - на порталі.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 03.11.2013 в 20:12
14. Потрібна складніша система управління. Зокрема, на верхньому рівні необхідні різні органи для розробки та реалізації державної політики, для управління навчальними закладами державної форми власності та для контролю якості освіти.
15. Для кожного органу і рівня управління необхідно визначити баланс повноважень, відповідальност і та ресурсного забезпечення. Останнє має відповідати реальним можливостям держави. Надання органам управління повноважень, які не забезпечені ресурсами є одним з основних джерел корупції.
16. Функції оперативного управління навчальними закладами не можуть передаватися недержавним та громадським організаціям (якщо вони не є засновниками). Ці функції можуть передаватися тільки регіональним органам управління і самим навчальним закладам. Громадські організації можуть виконувати контрольні функції і брати участь у формуванні освітньої політики.
17. Різні моделі автономії навчальних закладів повинні застосовуватися для різних рівнів освіти. На кожному рівні освіти навчальні заклади повинні мати однакові права й однакові обов'язки. Саме для цього необхідно передати функції держави у сфері управління навчальними закладами державної форми власності окремому органу. Інакше виникає конфлікт інтересів.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 28.10.2013 в 18:41
9. Не варто визначати дошкільну освіту як нульовий рівень формальної освіти. Тим більше, що частина її підрівнів може цілком або частково здобуватися як неформальна освіта, а перший рівень визначається як "перший рівень обов’язкової освіти". Також на цьому рівні не передбачається отримання будь-яких документів про освіту, наявності стандартизовних вимог до рівня навчальних досягнень тощо.
10. Мабуть не слід вказувати, що засновниками загальноосвітні х закладів 3-го рівня можуть бути ВНЗ. Бо це можна трактувати як заборону на можливість існування інших засновників.
11. Незрозумілим є формулювання для 5-го рівня: "... дозволяє скоротити строк навчання для здобуття освіти 6-ого рівня (ступінь бакалавра) або достатньо для доступу до 7-го рівня (магістратура)" . Тобто для отримання ступіня бакалавра недостатньо, але достатньо для вступу до магістратурі? Якщо ж йдеться про аналог сучасних програм спеціалістів в галузі медицини, то тривалість навчання в магістратурі для таких спеціальностей має бути не менш 4-5 років, а не 2-3 роки, як передбачає 7-й рівень.
12. Для 5 - 8 рівнів стандарти повинні встановлювати мінімальні вимоги до результатів навчання. Й мабуть ці стандарти не повинні бути державними. Сьогодні ці вимоги встановлюють галузеві стандарти. Можливо сьогодні доцільно говорити про професійні стандарти.
13. "Спеціальності та спеціалізації можуть запроваджуватис ь в межах галузей освіти Урядом або навчальними закладами" - можливо сьогодні доцільніше говорити не про спеціальності й спеціалізації, а про освітні програми, які пропонують ВНЗ.
Автор: Володимир Бахрушин
Опубліковано 26.10.2013 в 06:28
1. Треба розрізняти поняття "документ державного зразка" і документ, що видається державою ". Перше - це форма документа, друге - свідоцтво про відповідність встановленим державою стандартам.
2. До формальної освіти слід зарахувати всі види освіти, які відповідають сукупності вимог: 1) надаються кваліфікованими викладачами в спеціальних освітніх установах; 2) спрямовані на реалізацію певних освітніх стандартів; 3) закінчуються отриманням загальновизнано го документа про освіту.
3. До неформальної освіти також слід зарахувати всі види освіти, які реалізуються в освітніх установах кваліфікованими викладачами, але не передбачають реалізацію певних стандартів або видачу загальновизнани х документів про освіту.
4. Не повинно бути вимоги, що формальна освіта надається тільки організаціями, для яких освітня діяльність є основною. Зокрема, така вимога означала б необхідність закриття аспірантури в усіх наукових організаціях.
5. Діяльність у сфері формальної освіти повинна ліцензуватися. Це можна залишити, якщо передбачати, що ліцензія не обов'язково має бути державною. Наприклад, для підготовки фахівців з роботи з програмним пакетом "1С-Підприємств о" з видачею відповідного загальновизнано го документа необхідна ліцензія від розробника цього пакету, а не від держави. Якщо ж передбачається, що ліцензувати може тільки держава, то необхідне більш м'яке формулювання.
6. Закон не може обмежувати права громадян на здобуття/наданн я неформальної освіти, крім випадків ... Тут треба прибрати з обмежень технології, або конкретніше зазначити, про які саме технології йдеться.
7. "Академічна" і "загальна" освіта - це не синоніми.
8. Можливе надання професійної освіти шляхом неформального (треба додати: або інформального) навчання з подальшим визнанням результатів у спосіб передбачений для формальної освіти.
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews