Укр Рус

Дата: 21.03.2019

Підписка на новини

Відсутність творчості веде до примітивізму

Опубліковано
04.04.2017

Перечитую коментарі директорів і вчителів про стан справ в школах і впадаю у відчай. А ще як побачу, що пишуть ті ж директори, заступники, вчителі про шкільне життя, про свою діяльність, про заходи з національно-патріотичного виховання – розумію: ніяка реформа не допоможе нам з тим освітнім менталітетом, що у нас є.

Одні розпинають директорів, які вони ,,князькі”, інші на вчителів – які вони недолугі, треті пишуть, як вони організовують педагогічні ради-фуршети з банально-примітивними питаннями, четверті – дякують своїм вчителям за прикрашену школу тощо.

Один директор пише: ,,Треба в школі створити такі умови, щоб той, хто не хоче змін, або пішов зі школи, або почав щось робити.” Яка мудрість! Так ти ж директор – от і зроби так, як пишеш і допиши ,,В мене в школі такі умови, що працювати всім в насолоду!”

Далі пишуть, що директор в школі не любить, коли з’являється творча особистість, яка сама знає, як проводити урок, а ще й незалежна. Незалежна від чого чи кого? Навіть найслабший в професійному розумінні директор, буде радіти, що в школі хоч якісь досягнення є. Тому не треба ,,сплітати” дурниць, а працювати так, щоб можна було запросити до себе людей і сказати: ,,От в освіті є багато проблем, називайте будь-яку і я розповім, як наша школа з нею справляється.” Освітні експерти звертають увагу на те, що в сучасній освіті найслабшою ланкою є управління освітою, далі – директори, вчителі. Заступники також не вириваються в лідери. Я – не молодий директор, і знайомий з роботою багатьох директорів, управлінь освіти, методичних центрів. Мало демократизму чи, тим більше, аристократичності в управлінні освітнім процесом. Якщо і є – то це промінчики світла в царстві буденної роботи. Їх потрібно берегти. Але хто збереже? Якщо у нас, педагогів, живе немудра ментальність: ,,Якщо нам 100 разів добре, а один раз щось не так, то все: закреслимо ці 100 разів, а один отой раз ,,роздмухаємо” так, щоб було чим потішитися.” І так діє багато педагогів. То кого ми хочемо виховати?

,,Підставки” в спортивних змаганнях, списування завдань і інші нечесні навчальні умови – їх хто створює? І хочемо справедливості? У нас, в Тернополі, коли відбуваються спортивні змагання серед школярів, варто поспостерігати за вчителями фізичного виховання деяких шкіл, які будь-якими способами хочуть здобути перемогу: чи це брехня, чи несправедливе суддівство, чи ,,горлохватство.” Не можуть вчителі так себе поводити! І тому, коли говорять про вчителів, запитують: ,,Це нормальний вчитель, чи ні?” Та не нормальний, бо в нього ні поняття культури спілкування, ні поняття справедливості немає! От і діти, коли змагаються, кричать один на одного, бо їх учитель так поводиться.

Рік тому я тому був Польщі (м. Любава), в місцевій гімназії. Зайшов у величезний спортивний зал, де займалися діти. 20-22 школярів грали у футбол. Окрім звуків удару по м’ячу я не чув ніяких криків. Нам потрібно вчитися кращому!

А тепер про освітній процес. Знову повернімося до постів у Фейсбуці. Не можу я зрозуміти, для чого педагоги там розміщують інформації про їхні заходи з того, як вони вирізують новорічні сніжинки, як вони розповідають віршики, як проводять флеш-моби на підтримку руху Сонця, як отримують грамоти – сертифікати за будь-що, як вони втілюють чужі ідеї.

Шановні колеги! Всі ми оперуємо цікавими словами, як ,,креативні”, ,,інноваційні”, ,,прогресивні”. Будь ласка, вникніть в суть ваших заходів і дайте відповідь: чи цікаві вони середньостатистичному користувачеві Фейсбуку?

Та ж розміщуйте інформацію про шкільне життя на шкільному сайті, а на ФБ давайте лише посилання.

І ще одне старе: є банальні речі, є повсякденні дійові, є творчі, і є інноваційні. Розберімося, що може бути цікавим! А відсутність творчості веде до примітивізму, що і процвітає в освіті.

Хочу звернутися до прихильників концепції національно-патріотичного виховання: патріотизм не виховується одяганням у вишиванки та шаровари зі штучним виконанням віршиків і монтажів про мову, націю, країну. Патріотизм виникає на основі гарного життя, мудрого управління в державі, області, місті, школі. Патріотизм виникає на основі чесності, справедливості, інтелекту та інтелігентності, носіями яких має бути батько, мати, учитель, суспільство в цілому.

І тоді не потрібно буде кричати: ..Ми – українці!” Тоді світ скаже: ,,Вони – українці!” А відчуття того, що ти українець має бути в серці та виражатися в наших справах.

А справи наші освітянські – кепські. Я вже писав, що добре, коли є в освіті такі експерти, як І. Лікарчук, В. Громовий, Г. Сазоненко, Л. Паращенко, Ю. Шукевич і інші, які на основі своїх досягнень, свого досвіду можуть виступати аналітиками освітніх процесів.

А то сидимо в куточку і ,,дзявкаємо”: ,,управління – нездале, директор – нездалий, вчителі – хабарники”. Для цього розуму не потрібно багато. Вчитель на своєму місці повинен творити добро, директор – на своєму. Але якщо ти нічого не досяг на роботі, бо хтось весь час заважає, значить - ти слабак. Шукай в собі силу, змінюй навколо себе оточення, думки, себе, ідеї. Будь живим! (Хоч цей пост теж виглядає як ,,дзявкання”, але з пропозиціями).

Страшним у педагогічній роботі є ,,дешевий авторитет”. Я зустрічався з декількома його власниками. Це неприємне явище, коли вчитель виставляє себе, як ,,свого” в учнів, як захисника всього, що роблять діти, а інших вчителів при цьому зневажає, не розуміючи, що дітям лише спочатку подобається такий ,,свояк”, а потім вони оцінюють хто є хто! Однак такі ,,авторитети” роблять багато шкоди навчально-виховному процесі. Практично, це - підлість. А якщо вони стають директорами? О! Тоді вони вмиваються ,,самовихвалянням” і люблять лише себе в школі. От тому-то і важливим фактором в школі має бути щира і доброзичлива атмосфера. А носії ,,каменя за пазухою” становлять небезпеку навчальному закладу.

Але є ще в освітян одна важка проблема. Це лідерство. На жаль, справжніх лідерів в освіті підтримують лише педагоги з високим інтелектом, щирістю і відданістю справі. А ,,дешевих” лідерів, які завжди незадоволені й виступають як ,,Баба-Яга” – проти, підтримує більшість. Правда ці ,,дешеві авторитети” потім ,,сідають в калюжу”, але деякий час псують життя справжній освіті. Тому будь-яка реформа в освіті залежить в першу чергу від вчителів.

Але не хочу все подавати в темних кольорах. Світлого є ще в нас: це і діти цікаві й інтелігентні вчителі, і чуйні й доброзичливі батьки та надія (можна пам’ятник поставити). А головне, є бажання і вміння творити щасливий освітній простір в кожному навчальному закладі.

Тому у мене є пропозиції до всіх освітян, що користуються соціальними мережами:

1. Інформацію про шкільні ,,заходи-виходи” розташовувати на шкільному сайті!

2. Цікавим для людей є цікаве з точки зору оригінальності та неповторності. Тому – прагнімо до неповторності!

3. Якщо інформуємо про щось визначне – описуймо не тільки процес дійства, а й результат. 

4. Як би добре було хоч раз в рік зібрати з’їзд небайдужих освітян (ЗНО).

Відсутність творчості веде до примітивізму
Відсутність творчості веде до примітивізму

Перечитую коментарі директорів і вчителів про стан справ в школах і впадаю у відчай. А ще як побачу, що пишуть ті ж директори, заступники, вчителі про шкільне життя, про свою діяльність, про заходи з національно-патріотичного виховання – розумію: ніяка реформа не допоможе нам з тим освітнім менталітетом, що у нас є.

Одні розпинають директорів, які вони ,,князькі”, інші на вчителів – які вони недолугі, треті пишуть, як вони організовують педагогічні ради-фуршети з банально-примітивними питаннями, четверті – дякують своїм вчителям за прикрашену школу тощо.

Один директор пише: ,,Треба в школі створити такі умови, щоб той, хто не хоче змін, або пішов зі школи, або почав щось робити.” Яка мудрість! Так ти ж директор – от і зроби так, як пишеш і допиши ,,В мене в школі такі умови, що працювати всім в насолоду!”

Далі пишуть, що директор в школі не любить, коли з’являється творча особистість, яка сама знає, як проводити урок, а ще й незалежна. Незалежна від чого чи кого? Навіть найслабший в професійному розумінні директор, буде радіти, що в школі хоч якісь досягнення є. Тому не треба ,,сплітати” дурниць, а працювати так, щоб можна було запросити до себе людей і сказати: ,,От в освіті є багато проблем, називайте будь-яку і я розповім, як наша школа з нею справляється.” Освітні експерти звертають увагу на те, що в сучасній освіті найслабшою ланкою є управління освітою, далі – директори, вчителі. Заступники також не вириваються в лідери. Я – не молодий директор, і знайомий з роботою багатьох директорів, управлінь освіти, методичних центрів. Мало демократизму чи, тим більше, аристократичності в управлінні освітнім процесом. Якщо і є – то це промінчики світла в царстві буденної роботи. Їх потрібно берегти. Але хто збереже? Якщо у нас, педагогів, живе немудра ментальність: ,,Якщо нам 100 разів добре, а один раз щось не так, то все: закреслимо ці 100 разів, а один отой раз ,,роздмухаємо” так, щоб було чим потішитися.” І так діє багато педагогів. То кого ми хочемо виховати?

,,Підставки” в спортивних змаганнях, списування завдань і інші нечесні навчальні умови – їх хто створює? І хочемо справедливості? У нас, в Тернополі, коли відбуваються спортивні змагання серед школярів, варто поспостерігати за вчителями фізичного виховання деяких шкіл, які будь-якими способами хочуть здобути перемогу: чи це брехня, чи несправедливе суддівство, чи ,,горлохватство.” Не можуть вчителі так себе поводити! І тому, коли говорять про вчителів, запитують: ,,Це нормальний вчитель, чи ні?” Та не нормальний, бо в нього ні поняття культури спілкування, ні поняття справедливості немає! От і діти, коли змагаються, кричать один на одного, бо їх учитель так поводиться.

Рік тому я тому був Польщі (м. Любава), в місцевій гімназії. Зайшов у величезний спортивний зал, де займалися діти. 20-22 школярів грали у футбол. Окрім звуків удару по м’ячу я не чув ніяких криків. Нам потрібно вчитися кращому!

А тепер про освітній процес. Знову повернімося до постів у Фейсбуці. Не можу я зрозуміти, для чого педагоги там розміщують інформації про їхні заходи з того, як вони вирізують новорічні сніжинки, як вони розповідають віршики, як проводять флеш-моби на підтримку руху Сонця, як отримують грамоти – сертифікати за будь-що, як вони втілюють чужі ідеї.

Шановні колеги! Всі ми оперуємо цікавими словами, як ,,креативні”, ,,інноваційні”, ,,прогресивні”. Будь ласка, вникніть в суть ваших заходів і дайте відповідь: чи цікаві вони середньостатистичному користувачеві Фейсбуку?

Та ж розміщуйте інформацію про шкільне життя на шкільному сайті, а на ФБ давайте лише посилання.

І ще одне старе: є банальні речі, є повсякденні дійові, є творчі, і є інноваційні. Розберімося, що може бути цікавим! А відсутність творчості веде до примітивізму, що і процвітає в освіті.

Хочу звернутися до прихильників концепції національно-патріотичного виховання: патріотизм не виховується одяганням у вишиванки та шаровари зі штучним виконанням віршиків і монтажів про мову, націю, країну. Патріотизм виникає на основі гарного життя, мудрого управління в державі, області, місті, школі. Патріотизм виникає на основі чесності, справедливості, інтелекту та інтелігентності, носіями яких має бути батько, мати, учитель, суспільство в цілому.

І тоді не потрібно буде кричати: ..Ми – українці!” Тоді світ скаже: ,,Вони – українці!” А відчуття того, що ти українець має бути в серці та виражатися в наших справах.

А справи наші освітянські – кепські. Я вже писав, що добре, коли є в освіті такі експерти, як І. Лікарчук, В. Громовий, Г. Сазоненко, Л. Паращенко, Ю. Шукевич і інші, які на основі своїх досягнень, свого досвіду можуть виступати аналітиками освітніх процесів.

А то сидимо в куточку і ,,дзявкаємо”: ,,управління – нездале, директор – нездалий, вчителі – хабарники”. Для цього розуму не потрібно багато. Вчитель на своєму місці повинен творити добро, директор – на своєму. Але якщо ти нічого не досяг на роботі, бо хтось весь час заважає, значить - ти слабак. Шукай в собі силу, змінюй навколо себе оточення, думки, себе, ідеї. Будь живим! (Хоч цей пост теж виглядає як ,,дзявкання”, але з пропозиціями).

Страшним у педагогічній роботі є ,,дешевий авторитет”. Я зустрічався з декількома його власниками. Це неприємне явище, коли вчитель виставляє себе, як ,,свого” в учнів, як захисника всього, що роблять діти, а інших вчителів при цьому зневажає, не розуміючи, що дітям лише спочатку подобається такий ,,свояк”, а потім вони оцінюють хто є хто! Однак такі ,,авторитети” роблять багато шкоди навчально-виховному процесі. Практично, це - підлість. А якщо вони стають директорами? О! Тоді вони вмиваються ,,самовихвалянням” і люблять лише себе в школі. От тому-то і важливим фактором в школі має бути щира і доброзичлива атмосфера. А носії ,,каменя за пазухою” становлять небезпеку навчальному закладу.

Але є ще в освітян одна важка проблема. Це лідерство. На жаль, справжніх лідерів в освіті підтримують лише педагоги з високим інтелектом, щирістю і відданістю справі. А ,,дешевих” лідерів, які завжди незадоволені й виступають як ,,Баба-Яга” – проти, підтримує більшість. Правда ці ,,дешеві авторитети” потім ,,сідають в калюжу”, але деякий час псують життя справжній освіті. Тому будь-яка реформа в освіті залежить в першу чергу від вчителів.

Але не хочу все подавати в темних кольорах. Світлого є ще в нас: це і діти цікаві й інтелігентні вчителі, і чуйні й доброзичливі батьки та надія (можна пам’ятник поставити). А головне, є бажання і вміння творити щасливий освітній простір в кожному навчальному закладі.

Тому у мене є пропозиції до всіх освітян, що користуються соціальними мережами:

1. Інформацію про шкільні ,,заходи-виходи” розташовувати на шкільному сайті!

2. Цікавим для людей є цікаве з точки зору оригінальності та неповторності. Тому – прагнімо до неповторності!

3. Якщо інформуємо про щось визначне – описуймо не тільки процес дійства, а й результат. 

4. Як би добре було хоч раз в рік зібрати з’їзд небайдужих освітян (ЗНО).

04.04.2017
945
*
Поділитися

Додати комментар

Через сайт
Через Вконтакті
Через Фейсбук

Коментарі  

Автор: Марина_Л
Опубліковано 05.04.2017 в 11:37
А щодо оригінальності - попри копіювання матеріалів, кожен учитель втілює задум на свій лад. Як на уроках з малювання - усі намагаються зобразити один і той самий предмет, втім у кожного картина буде своєю, особливою і неповторною. Сюжетів також існує небагацько, і це не стало на заваді літераторам створити мільйони творів! Часом шедевральних! Зважте, часом, бо ж деякі просто класні, інші - посередні. Так і з неповторнісю у школі - не можуть бути геніями усі, бо ж тоді всі геніі будуть виглядати посередніми, оскільки порівнюватти буде ні з ким.
Автор: Марина_Л
Опубліковано 05.04.2017 в 11:37
Маєте рацію щодо багатьох питань ) Втім не зовісм можу погодитись щодо розташування інформації виключно на шкільних сайтах. Батьки, колеги й пересічні громадяни часто навіть не здогадуються про шкільне життя нині, а соціальні мережі маєють повне право стати відображенням буття. Бо ж хто сказав, що тільки сайти можуть висвітлювати події? Це все одно, що вважати сучасні мобільні телефони виключно приладами для телефонних розмов, а не багатофункціона льніми пристроями.
Автор: Ігор Козак
Опубліковано 04.04.2017 в 20:09
згідний з вами на "всі сто" . Але відсутність творчості у вчителів чи директорів можна пояснити вимогами шкільної програми, де мало місця для творчості, а існує звітність і виконання нормативіві тд. От звідси і "ростуть ноги" цих проблем. Атмосферу в школі не оцінюють, її важко оцінити і за неї не дають доплати, а для дітей і батьків це надважливо. Як зробити приємну атмосферу в школі, щоб діти хотіли туди йти і там перебувати? Потрібно більше думати про дітей і їх бажання.....
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews